"У перших променях купальського сонця" 

(60х50 см, полотно, олія, акрил, золота поталь, 2025), Ванда Орлова

Instagram: @artvanda4you

Картина написана у власній авторській техніці "солярісм" (від solar – сонячний), де сонячне світло стає головним засобом вираження. Щоразу, коли на картину потрапляє промінь світла, її поверхня оживає, змінюється, як змінюється життя навколо.

Картина "У перших променях купальського сонця" є важливою частиною мого мистецького проекту "Мозаїка спадщини України". Вона відображає один із найдавніших та найпоетичніших українських обрядів - пускання дівочих вінків на воду під час святкування Івана Купала.

Основою мого дослідження стали традиції різних регіонів України, які по-різному трактували час проведення цього ритуалу. Зокрема, на Поліссі (Волинська, Житомирська області) та в Поділлі (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська області) дівчата традиційно пускали віночки у воду вночі, коли, згідно з віруваннями, природа набувала містичних властивостей. Натомість у гірських регіонах, таких як Івано-Франківщина та Закарпаття, через природні умови обряд переносили на ранок – вважалося, що у перших променях сонця вода має особливу енергетику, а віночок, який упевнено пливе за течією, передбачає щасливу долю дівчини. Подібні ранкові обряди також побутували у степових регіонах, зокрема в Миколаївській та Одеській областях, де спекотний клімат робив нічні ритуали менш комфортними.

Цей аспект глибоко зачепив мене, адже світанок у моєму мистецтві є центральним символом, що несе у собі ідею відродження, надії та духовного очищення. Вибравши для зображення саме цей момент – ранкове пускання вінків – я хотіла підкреслити красу народних традицій, гармонію людини та природи, їхню спільну взаємодію під благословенням перших сонячних променів. Мене завжди захоплював контраст між ніччю, як символом таємниці й містики, і світанком як моментом народження нового життя, коли вода і світло сходяться в єдиному ритуалі.

Картина поєднує реалізм і елементи моєї авторської техніки "солярісм", що візуалізує світло в постійній зміні. Золоті відблиски на небі символізують чистоту ранкового світла, яке наповнює все навколо особливою енергетикою і додає обряду магічності.

Обґрунтування теми:

Тема картини «У перших променях купальського сонця» була обрана для відбіркового конкурсу "Мозаїка спадщини України" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина відображає один із найдавніших та найпоетичніших українських обрядів - пускання дівочих вінків на воду під час святкування Івана Купала.

Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних традицій, які є основою національної ідентичності. Вибір цього сюжету є не лише відображенням традиційного українського обряду, а й частиною концепції проекту "Мозаїка спадщини України". Мої картини покликані розповісти історію культури нашої землі мовою сучасного живопису, інтегруючи стародавні традиції та символізм у нові форми мистецького вираження. Я прагнула передати відчуття єднання людини з природою, глибоку шану до історії наших предків та магічну атмосферу світанкового обряду, що закарбований у пам’яті поколінь.

"Різдвяний світанок" (80х60 см, полотно, олія, акрил, золота поталь, 2024), Ванда Орлова

Instagram: @artvanda4you

Картина написана у власній авторській техніці "солярісм" (від solar – сонячний), де світло і текстура стають головними засобами вираження, створюючи ефект присутності та життя. Щоразу, коли на картину потрапляє промінь світла, її поверхня оживає, змінюється, як змінюється життя навколо.

Ледь помітна на вікні тюль фільтрує ранкові промені, які освітлюють світ, що пробуджується в святковий світанок Різдва. Це не просто пейзаж, а унікальне поєднання внутрішнього та зовнішнього світу, де природа та людські оселі об’єднуються в єдиний простір споглядання й спокою. Головним елементом картини є солом'яний янгол, підвішений на різдвяному павуку, контури якого навмисно намічені лише обрисами.

Свого різдвяного янгола я взяла з традицій Карпатського регіону та Гуцульщини, де солом'яні прикраси для Різдва вважалися незамінними, а янголів підвішували на різдвяного павука. Янголи з червоною стрічкою тут мали дуже високу сакральну цінність, вважаючись потужним захистом від недобрих сил.

Люди вірили, що ручно створені янголи наділені особливою енергетикою. Саме таку атмосферу я прагнула передати у цій роботі — оберіг, що дарує тепло і відчуття захищеності. Зображення солом'яного янгола на моєму полотні — це спроба перенести цей автентичний символ до сучасного інтер'єру, де він продовжує оберігати, але вже у новій, художній формі.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Різдвяний світанок" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних традицій, які є основою національної ідентичності. Солом'яний янгол, як символ захисту та сакральної цінності, є важливим елементом української культури.

Картина нагадує про силу та підтримку, яку українці знаходять у своїх традиціях та оберегах. 

«Дума над вічністю» (60х80 см, полотно, олія, акрил, золота поталь, 2025), Ванда Орлова

Instagram: @artvanda4you

Картина написана в авторській техніці "солярісм" за мотивами ілюстрації Зиґмунта Айдукевича до ХІХ тому ("Галичина") енциклопедії "Австро-Угорська монархія в слові та малюнку" (1898).

Картина є частиною мистецького проекту "Мозаїка спадщини України" і відображає важливі аспекти української культури та історії. Робота поєднує символіку народної музичної традиції та сакральної архітектури, втілюючи ідею зв’язку поколінь через духовну та культурну спадщину.

Чому я обрала цей сюжет?

Ця картина народилася з мого прагнення глибше дослідити українську музичну спадщину та традиції дерев'яної сакральної архітектури. Я прагнула показати, як ці елементи формували українську ідентичність, слугували не лише символами віри та мистецтва, а й стали важливими оберегами нації.

Дослідження, що лягли в основу роботи

Церква Святого Юра у Дрогобичі

Цей унікальний дерев'яний храм, що входить до списку об'єктів ЮНЕСКО, був зведений без жодного цвяха у XV–XVI століттях. Спочатку він знаходився в Карпатах, у селі Надієво, а згодом його перенесли до Дрогобича. Це символічне явище – українці завжди берегли свої святині, навіть переселяючи їх разом із собою. Іконостас церкви, створений у 1659 році, є одним із найкращих зразків українського іконопису. Я зобразила цей храм як символ непорушності нашої віри та культури.

Українські лірники

На передньому плані зображений старий лірник – мандрівний співець, який несе українську історію у своїх думах. Колісна ліра, яку він тримає в руках, – унікальний музичний інструмент, що був поширений в Україні ще в XVI–XVII століттях. Лірники часто були незрячими, але це не робило їх слабкими – багато з них були козаками, що втратили зір у боях. Їхній репертуар складався з духовних псалмів, історичних дум і народних балад, які зберігали історію українського народу.

Червона калина – символ незламності

На передньому плані картини – гілка калини, що символізує Україну, зв’язок із рідною землею та її нескореність. У контексті сюжету калина є нагадуванням про те, що українська культура завжди відроджується, навіть після століть утисків та спроб знищення.

Обґрунтування теми:

Концепція роботи

Ця картина – не лише художній твір, а й спроба передати історичну пам’ять у візуальному образі. Вона показує, що українська культура вистояла завдяки силі духу народу, його віковим традиціям та мистецтву, що стало оберегом нації. Лірник уособлює мудрість і спадковість знань, а церква – непохитність віри й культури. Вони разом створюють образ України, яка попри всі випробування зберегла свою ідентичність.

Світло у картині передане за допомогою моєї авторської техніки «солярісм», яка дозволяє відчути його живу присутність. Завдяки використанню золотої поталі, що взаємодіє з природним освітленням, світло ніби оживає, змінюючи картину залежно від кута зору та часу доби. Це підсилює ідею світанкового сяйва, яке символізує новий день, відродження і продовження традицій.

Цей твір – мій внесок у збереження пам’яті про тих, хто століттями формував нашу культуру. Я вірю, що, вшановуючи нашу спадщину, ми зміцнюємо своє майбутнє.

«Хрестини» (2025, 50×70 см, полотно, акрил), Олена Калмикова

Instagram: @stihhelena

На картині зображений головний обряд, що оберігає православних християн, сучасний, але збережений здавна – обряд хрестин маленького хлопчика. Його хрещені батьки, наче янголи-охоронці, спостерігають за дитиною і готові прийняти його з рук священника, який проводить обряд. Дитина поводить себе спокійно – хлопчик не наляканий, бо священник дбайливо тримає його і обережно ллє воду на чоло. Священник вдягнений в урочисту рясу, батьки в світлому одязі. Купель з міді. Хрестильний вишитий рушник занурений у купель, звисає по краях. Горять три свічки. Хрещений батько тримає крижму.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Хрестини» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина зображує головний обряд, що оберігає православних християн – хрестини маленького хлопчика. Обряд хрестин є важливою частиною духовного життя, символізуючи прийняття дитини до християнської спільноти та захист її душі.

Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Хрещені батьки, наче янголи-охоронці, священник у урочистій рясі, купель з міді та хрестильний вишитий рушник – всі ці елементи відображають глибоку духовну традицію, що передається з покоління в покоління. Ця робота є втіленням духовності, захисту та любові, нагадуючи, що народні обряди не лише прикрашають, а й несуть у собі глибокий зміст, який підтримує українців у складні часи.

«Святочне гадання», (50х70, полотно, акрил, лак, листопад 2024)  Олена Калмикова

Instagram: @stihhelena

На картині зображена жанрова сцена святочного гадання трьох молодих дівчат і двох дівчаток-підлітків у святковому вбранні галицького регіону України. Дівчата виклали перед півнем свої речі: склянку з водою, люстерко, ножиці, монети, намисто, перстень. Півень обирає щось з речей, таким чином дівчата сподіваються дізнатися, який їх чекає рік, чи буде весілля та яким буде майбутній чоловік.

У віконце з вулиці заглядають усміхнені хлопці. На покутті під іконою стоїть дідух, на столі миска з варениками та сметана. Приміщення освітлюється гасовими лампами, під іконою світиться лампадка, створюючи жовте затишне забарвлення кімнати. На долівці домоткана доріжка, на стіні висить карпатський килим і накриває лаву. За поличкою з рушником заткнуті сушені васильки і макові головки. Дівчата схвильовані, але веселі і сповнені добрих надій на майбутній рік.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Святочне гадання» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина зображує жанрову сцену святочного гадання, що є важливою частиною української культурної спадщини. Гадання на свята – це давня традиція, яка передає мудрість та пам’ять предків, а також надії на майбутнє.

Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Дівчата у святковому вбранні, півень, дідух, гасові лампи та інші елементи відображають глибоку повагу до традицій пращурів. 

«Сватання», (50х70, полотно, акрил, лак, 2025)  Олена Калмикова

Instagram: @stihhelena

Сватання – найцікавіший момент українського весілля, який був фактично першою обрядовою дією. Ця традиція, що існує з давніх-давен, завжди була гарною й урочистою. До сватання довго і клопітно готувалися, влаштовували гарне застілля. Хоча сватання частіше відбувалося за домовленістю молодих людей, були випадки й несподіваних сватів, які ризикували отримати відмову.

На картині «Сватання» зображена норовлива дівчина, яка несе гарбуза парубку, хоча батьки зі сватами порозумілися. Мати виставляє гостям страви на стіл, батько пригощає їх горілкою. І начебто наречений гарний і свати шановні, але у дівчини інші плани.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Сватання» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Сватання, як важливий елемент українського весілля, відображає культурні цінності та обряди, що передаються з покоління в покоління. Ця традиція є важливою частиною української культури, яка зберігає мудрість та пам’ять предків.

Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності.

«У Мольфара. Магічне полумʼя» (60х80см, полотно, акрил, 2022), Данило Ноздря

Facebook: Danylo Nozdria 

В українській культурі (здебільшого на Заході України) Мольфаром називають людину, наділену надприродними здібностями, які поєднують риси знахаря, чарівника та ворожбита. Мольфарів, що за часів Запорізької Січі перебували у козацькому війську, кликали Характерниками. На моїй картині я разом із бабусею Танею – вдома у карпатського Мольфара, котрий біля магічного полумʼя пророкує Перемогу України над рашистами.

Обґрунтування теми:

Тема картини «У Мольфара. Магічне полумʼя» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Мольфари, наділені надприродними здібностями, є важливою частиною української культурної спадщини, особливо на Заході України. Вони поєднують риси знахарів, чарівників та ворожбитів, а їхні знання та вміння передаються з покоління в покоління.

Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Мольфар, що пророкує Перемогу України біля магічного полумʼя, символізує надію, віру та силу українського народу. 

"Україна: нескорена свобода» (2024, полотно, акрил, текстурна паста, 25х25 кожна, загалом - 50х50), Світлана Польова

Instagram: @my_world_my_mandala

Назва роботи поєднує в собі ідею незламності нації, її культурної спадщини та боротьби за свободу. Вона перегукується з використаними кольорами — жовто-блакитним і червоно-чорним, що символізують мирну творчу силу та волю до опору, підкреслює баланс між спадщиною та боротьбою за її збереження.

Композиція складається з чотирьох окремих полотен, які разом утворюють єдине ціле, нагадуючи мозаїку української ідентичності. Орнаменти, що вплетені у форму мандали, натхненні українськими вишивками різних регіонів: Полісся, Поділля, Гуцульщини та Слобожанщини. Вони показують, що наша культура стоїть на фундаменті як духовної гармонії, так і нескореності.

У цій роботі особливу роль відіграє кольорова символіка, адже тло кожного полотна перегукується з двома ключовими прапорами української історії: жовто-блакитним та червоно-чорним. Жовто-блакитний прапор, що став офіційним державним стягом України, де кольори символізують природну красу нашої землі та її багатства, а також єдність народу, який творить свою державу у злагоді.

Червоно-чорний прапор — ці кольори нагадують про силу духу, незламність та жертовність українців у боротьбі за свою ідентичність. Історично цей прапор асоціюється з національно-визвольним рухом та є символом боротьби за свободу та незалежність.

Візерунки у формі розет, хрестів, геометричних і рослинних мотивів символізують обереги, які з давніх-давен захищали людину та її дім. Використання золотого акценту підкреслює цінність цих традицій та їхню незгасну енергію.

Техніка виконання поєднує точковий розпис, фактурні елементи та традиційні мотиви, створюючи ефект мерехтливого орнаменту, що змінюється залежно від освітлення. Композиція спонукає викликати почуття гордості за свою культуру, нагадати про глибоку символіку українських вишитих орнаментів та їхню роль у житті поколінь.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Україна: нескорена свобода" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Жовто-блакитний та червоно-чорний прапори символізують мирну творчу силу та волю до опору, що є важливими елементами української культури.

«Вічний оберіг» (2024, полотно, акрил, текстурна паста, 60х60см), Світлана Польова

Instagram: @my_world_my_mandala

"Вічний оберіг" — ця робота є переосмисленням української вишивки крізь призму сучасного мистецтва. Зберігаючи дух оберегів та символічних послань предків, вона поєднує ідею безперервності культурної спадщини та захисної сили традиційних символів.

Ця картина є втіленням традиційного українського оберегу в сучасному мистецькому стилі. Вона поєднує древній символ мандали — уособлення гармонії, циклічності життя та духовного балансу — з традиційними мотивами української вишивки. Геометричний та рослинний орнамент, що вплетений у коло мандали, є характерним для вишивки Полісся та Поділля, які століттями використовувалися для оздоблення святкового та повсякденного одягу, предметів побуту.

Нижня частина кола складається з детальних візерунків, що відсилають до мережаних рушників і декоративних тканин, які слугували не лише прикрасою, а й захистом від лихих сил. Чорний фон символізує глибину традицій, а також загадковість та сакральний зміст вишиваних символів. Контраст білих і блакитних елементів підкреслює чистоту та енергію української культури, а сріблясті акценти додають їй обрядової урочистості.

Рівновага між минулим і сучасним — це про те, що традиції продовжують жити й розвиватися в сучасному житті. "Вічний оберіг" викликає емоції сакральності, захищеності, адже вишиванка в українській культурі вважається потужним оберегом — вона символізує здоров’я, красу, щасливу долю, родову пам’ять та національну гордість.

Вишиті орнаменти часто містять сакральні знаки, наприклад, символ Алатир — восьмипроменева зірка — уособлює вічний кругообіг життя, підкреслює нерозривний зв’язок між поколіннями та постійність традицій, а головне — єдність трьох світів: вишнього (Праві), людського (Яві) та світу мертвих (Наві).

Обґрунтування теми:

Тема картини "Вічний оберіг" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Геометричний та рослинний орнамент, вплетений у коло мандали, символізує захисну силу традиційних символів, що є важливими елементами української культури.

“Дівчина у віночку” (2023, папір, акварель, 50Х40см), Вікторія Кириленко

Instagram: @viki_myart

Ця серія робіт створена з глибокою повагою до української традиції та спадщини. Вони передають не лише красу святкового народного одягу, а й його сакральний зміст — як оберега, символу ідентичності, зв’язку з корінням, духовну силу традицій, що не просто зберігаються, а живуть у кожному поколінні.

У цих роботах втілено любов до культури та усвідомлення її ролі як щита перед викликами сучасності. А в ідею покладено зв'язок поколінь, від дівчинки до поважної жінки в літах і те, як змінювався образ жінки в процесі дорослішання і становлення.

Ця картина зображує молоду дівчину у віночку, що символізує чистоту, молодість та єднання з природою. Вінок із живих квітів не лише прикрашає, а й захищає власницю, адже кожна квітка має своє сакральне значення. Її погляд спокійний, сповнений гідності, що підкреслює силу духу української жінки. Акцент зроблений на тому, що традиції, навіть у своїй ніжності, є щитом для нації.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Дівчина у віночку" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Образ дівчини у віночку символізує чистоту, молодість та єднання з природою, що є важливими елементами української культури.

“Жінка у святковому вбранні” (2023, папір, акварель, 50Х40см), Вікторія Кириленко

Instagram: @viki_myart

Ця серія робіт створена з глибокою повагою до української традиції та спадщини. Вони передають не лише красу святкового народного одягу, а й його сакральний зміст — як оберега, символу ідентичності, зв’язку з корінням, духовну силу традицій, що не просто зберігаються, а живуть у кожному поколінні.

У цих роботах втілено любов до культури та усвідомлення її ролі як щита перед викликами сучасності. А в ідею покладено зв'язок поколінь, від дівчинки до поважної жінки в літах і те, як змінювався образ жінки в процесі дорослішання і становлення.

Ця робота зображує українку у традиційному строї, де кожна деталь має значення: вишивка на сорочці — це символічний код, а намисто — амулет, що охороняє від злих сил. Очі героїні передають внутрішню міць, її образ сповнений мудрості та величі. Картина підкреслює, що народне вбрання — це не просто одяг, а генетична пам’ять, яка оберігає душу народу.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Жінка у святковому вбранні" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Образ українки у традиційному строї символізує не лише красу, але й духовну силу та мудрість, що передаються з покоління в покоління.

“Молода у весільному вінку” (2023, папір, акварель, 50Х40см), Вікторія Кириленко

Instagram: @viki_myart

Ця серія робіт створена з глибокою повагою до української традиції та спадщини. Вони передають не лише красу святкового народного одягу, а й його сакральний зміст — як оберега, символу ідентичності, зв’язку з корінням, духовну силу традицій, що не просто зберігаються, а живуть у кожному поколінні.

У цих роботах втілено любов до культури та усвідомлення її ролі як щита перед викликами сучасності. А в ідею покладено зв'язок поколінь, від дівчинки до поважної жінки в літах і те, як змінювався образ жінки в процесі дорослішання і становлення.

На полотні зображена українська молода у багатому весільному вбранні. Її вінок та багатошарове намисто свідчать про важливість весільних обрядів, які здавна були потужними оберегами. Робота акцентує увагу на тому, що навіть у сучасному світі ці традиції залишаються частиною національного коду, що захищає сімейні цінності та передає силу предків.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Молода у весільному вінку" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Образ молодої у весільному вбранні символізує не лише красу, але й духовну силу та мудрість, що передаються з покоління в покоління.

"Коріння, що нас тримає" (2025, полотно, акрил, золота поталь, 60Х80), Олена Голембовська

Instagram: @olenagolembovska_artist

Картина "Коріння, що нас тримає" - це маніфест зв’язку поколінь, відображення сили української землі та нерозривного зв’язку народа з нею. Соняшники – символ життя, сонця й незламності – тягнуться до світла, проте їх коріння, проростаючи крізь золотий тризуб, нагадують про глибокі історичні й культурні витоки нашої нації. Тризуб – не лише символ державності, а й живильна сила, що підтримує нашу націю. Чорнозем, в якому росте коріння, оздоблений золотою поталлю, символізує багатство української землі та її духовну цінність.

Доки коріння міцне, нація нездоланна. Грозова хмара, що насувається згори, – це випробування, які переживає країна, але на обрії видно золоте світло, яке дає надію і впевненість. Блакитна смуга – це Чорне море та Крим, невід’ємна частина України, яка залишається в серці нації. Картина "Коріння, що нас тримає" – це про спадщину, пам’ять, силу і дух, які передаються крізь покоління, та велич нашої землі.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Коріння, що нас тримає" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Образ соняшників, що тягнуться до світла, символізує життя, сонце й незламність, а їх коріння, проростаючи крізь тризуб, нагадують про глибокі історичні й культурні витоки нашої нації.

"Золоті ластівки" (2024, полотно, олія, золота поталь, текстурна паста, 70х70 см), Гулай Надія

Instagram: @nadiagulay

Золоті ластівки, що вилітають з гнізда, символізують весну і відродження. На передньому плані гніздо з яйцями, яке показує важливість молодого покоління. Картина передає відчуття надії та нового початку, підкреслюючи циклічність життя та значення родини. Використання золотої поталі додає роботі особливого сяйва та символізує цінність і красу кожного нового життя.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Золоті ластівки" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Ластівки, як символи весни і відродження, є важливими елементами української культури, що передають надію та новий початок.

"Писанка. Місяцеві дороги. Гуцульщина" (2025, полотно, акрил, 50х60см, овал), Ірина Кобзар

Instagram: @kobzar.art.studio

Ця картина на овальному полотні — це відтворення справжньої стародавньої гуцульської писанки "Місяцеві дороги". Великдень — слово ще дохристиянське, і традиція розписувати писанки, робити крашанки, закликати та зустрічати весну існувала сотні, а може й тисячі років. Віддавна писанка — це символ сонця, життя, весняного відродження, добра та радості. Писанку прикрашали традиційними символами за допомогою воску та спеціальних фарб.

Сучасні матеріали в мистецтві розкривають двері до безмежного простору комбінацій та технік, зберігаючи потужну енергію символіки нашого прекрасного роду. Все має значення і несе свої сенси: і кольори, і орнаменти.

Значення кольорів у писанкарстві:

• Червоний є символом радості, життя, любові, відродження та добра, а для закоханих і молодих — надії на вдалий шлюб. Саме червоне яйце означає жертовність, небесний вогонь та воскресіння.

• Жовтий колір писанки є символом тепла, небесних світил та врожаю.

• Зелений — багатство та буяння рослинного світу.

• Коричневий — це матінка-земля, а чорний з білим — пошана до померлих родичів та їхніх душ.

Символи:

• Сонце — найголовніший орнамент, який символізує життя, тепло, світло над темрявою, здоров'я та довголіття.

• Хрест означає сонячний символ Всесвіту, чотирьох пір року та сторін світу, перетин людської і Божої волі.

• Дерево — символ життя.

• Грабельки — вода, хмари, дощ.

• Ріжки — символи багатого врожаю.

• Крапочки — зерно, поле.

• Безкінечник — вода, вічність, плинність часу.

• Ромби, квадрати — впорядкованість світу.

Дерево міцно стоїть і живиться водою з надр землі, якщо має розлоге, глибоке коріння. Його важко викорінити, його важко зламати. Воно сильне! Так само і ми — коли знаємо свою культуру, вивчаємо традиції та здобуваємо знання, то стаємо міцними, наче столітній дуб, наповнені силою і мудрістю нашого славного роду!

Обґрунтування теми:

Тема картини "Писанка. Місяцеві дороги. Гуцульщина" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Писанка, як символ сонця, життя, весняного відродження, добра та радості, є важливим елементом української культури.

"Тризуб. Україна розквітне!" (2025, полотно, акрил, текстурна паста, 40х50см), Ірина Кобзар

Instagram: @kobzar.art.studio

Тризуб України символізує собою волю та свободу нашого народу, незламність нашої країни, а також уособлює зв'язок поколінь. Тризуб золотий, бо це наша сила, наша основа, наше глибоке міцне коріння. Картина написана на чорному тлі, бо наразі ми переживаємо складні часи. Але як же яскраво та велично виглядають квіти на темному. Яка б холодна зима не була - обов'язково прийде весна! І найтемніша ніч - перед світанком! Ми кличемо наш світанок, нашу весну, наше процвітання!

Україна розквітне!

Обґрунтування теми:

Тема картини "Тризуб. Україна розквітне!" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Тризуб, як символ волі та свободи, є важливим елементом української культури, що передає силу та незламність нашої країни.

"Герб України. Петриківочку вплету" (2025, полотно, акрил, 40х50см), Ірина Кобзар

Instagram: @kobzar.art.studio

Герб України — один із найважливіших символів нашої держави — переплітається з Петриківським розписом, унікальним народним мистецтвом, яке ще називають мистецтвом вільних людей. Цей танок традицій розгортається на чорному тлі не даремно. Так, наразі ми маємо складні часи... Але я впевнена, що сила нашого роду, традицій та символіка, що передавалися з покоління в покоління, дадуть нам сили та мудрості не тільки вистояти, а й процвітати.

Кожен мазок у цій роботі — це голос спадщини й надії, поєднання нашого минулого, теперішнього й майбутнього. Україна була, є і буде!

Обґрунтування теми:

Тема картини "Герб України. Петриківочку вплету" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Герб України, переплетений з Петриківським розписом, символізує силу та незламність нашого народу, а також зв'язок поколінь.

«Сонце вмилося і пішло спати сідати, а віночок долю шукати» (2025, полотно, олія, 50х70), Оксана Кандиба 

Instagram: @kandyba_artist

Картина заворожує своєю атмосферою і символізує древню традицію, коли дівчата пускають віночки в ніч на Івана Купала. Ранній схід сонця відбивається у воді яскравими фарбами. Віночок з запашних трав тихо пливе собі по річці, ніби шукаючи долю для тієї, хто його спустив на воду. Чи буде пара, чи буде весілля?

Обґрунтування теми:

Тема картини "Сонце вийшло покупатись, а віночок - долю шукати!" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Традиція пускати віночки в ніч на Івана Купала символізує пошук долі та надію на щасливе майбутнє, що є важливими елементами української культури.

«Відродження обрядових циклів» (2025, полотно, олія, 80х60см), Оксана Кандиба

Instagram: @kandyba_artist

Ця картина — чарівна мандрівка крізь пори року, де оживає душа нашого народу. Зимовий вечір перед Різдвом дарує відчуття магічної казки. Колядники в костюмах і масках обходять домівки, чуються їхні піснеспіви з побажаннями добробуту і здоров'я.

З приходом весни українці святкують Великдень. Господині печуть паски, фарбують яйця і збирають пасхальний кошик на освячення. А в неділю біля церкви всі збираються на святкове богослужіння, з радістю прославляють Воскресіння Христове.

Одним з головних свят літа є свято, призначене літньому сонцестоянню на Івана Купала. Плетення вінків дівчатами і пускання їх на воду, хороводи, розпалювання багаття та стрибання через нього — як символи вшанування гарного життя.

Наприкінці літа українці святкують три Спаса — медовий, яблучний і горіховий — як символ посвячення нового врожаю. І ось коли закінчуються жнива і зібрані плоди праці, можна святкувати весілля.

Ця картина — своєрідний міст між поколіннями, що передає красу українських традицій, занурює в атмосферу минулого.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Відродження обрядових циклів" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Обрядові цикли, що відображають пори року та святкові традиції, є важливими елементами української культури.

«Два кольори». (2024 рік, 50х60, полотно на картоні, акрил), Катерина Передерій

Instagram: @kateryna_arts

Декоративний розпис з елементами Петриківського розпису. Червоний і чорний кольори мають глибокий символізм в українській традиції. Ці кольори присутні у вишиванках, у побуті, у мистецтві, їм присвячують пісні, та саме їх поєднання надає роботі змістовності.

У народній культурі червоний — це символ життя, енергії, любові та захисту. Він асоціюється з життєвою силою, кров’ю роду, сонцем і натхненням. Чорний, у свою чергу, символізує землю, мудрість, силу та невідворотність долі. Поєднання цих кольорів пов’язане з життєвим циклом — боротьбою між світлом і темрявою, добром і злом, народженням і смертю. Це також відображення незламності духу, пам’яті предків і глибокого зв’язку з рідною землею.

Композиція наповнена рухом, плавними лініями, що нагадують природний ріст та взаємозв'язок всіх елементів. Картина передає дуальність почуттів і станів — тепло та холод, пристрасть і спокій, світло та темряву. Вона може викликати різні емоції, змушуючи глядача замислитися про гармонію протилежностей у житті.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Два кольори" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Червоний і чорний кольори, як символи життя, енергії, любові, захисту, мудрості та сили, є важливими елементами української культури.

«З Петриківкою в серці», (2024 р., 60х60, полотно на картоні, акрил), Катерина Передерій

Instagram: @kateryna_arts

Поєднання елементів традиційного українського розпису із сучасною концепцією. Центральний образ — серце, уособлення життя, почуття любові та внутрішньої сили людини. Знову поєднання двох значущих в українській традиції кольорів — червоного та чорного. Це і пристрасть, і драматизм, і глибина переживань.

Квіти проростають із самого серця, начебто говорячи, що найцінніше у світі — це любов і внутрішня гармонія. Гілковий орнамент нагадує про взаємозв'язок людини з природою, її коріння, емоції та духовний світ. Чорне тло створює драматичний контраст і посилює емоційне враження.

Петриківський розпис, який споконвіку вважався оберегом, тут виступає не просто декоративним елементом, а має глибокий філософський зміст. Серце — це джерело життя, і саме в ньому розквітає справжня краса людини.

Обґрунтування теми:

Тема картини "З Петриківкою в серці" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Серце, як уособлення життя, почуття любові та внутрішньої сили людини, є важливим елементом української культури.

«Магія Різдва в Українському Серці» (полотно, акрил, блискітки, 80х60 см, 2024), Кеантоят

Instagram: @keantoiat

На цій картині зображено українку, що сидить у святковій атмосфері, наповненій символами української культури та Різдва. Свічка поруч із дівчиною може вказувати на її роздуми, шану за тими, кого немає на цьому світі, чи внутрішній спокій, під час якого вона звертається до своїх коренів. Це також підкреслює атмосферу затишку та святкової урочистості.

Вона оточена різнобарвними стрічками, що можуть символізувати українську обрядовість і патріотизм. Над нею видно першу зірку з зображенням тризуба — державного символу України, що ніби освітлює всю сцену й нагадує про силу та незалежність країни.

На передньому плані присутні різноманітні декоративні елементи: різдвяні прикраси, свічки, подарунки та традиційний дідух, перев'язаний червоною стрічкою, що символізує достаток і родючість. Картину також прикрашають яскраві кульки та сніжинки, які створюють атмосферу свята і радості.

Загальний сюжет картини відображає поєднання сучасних різдвяних традицій з національними мотивами, підкреслюючи важливість національної ідентичності та віру в світле майбутнє навіть у складні часи.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Магія Різдва в Українському Серці" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Різдвяні символи та українські національні мотиви, що присутні на картині, відображають силу та незалежність країни, а також віру в світле майбутнє.

«Сонцеколо оберегів»  (полотно, текстурна паста, акрил, епоксидна смола, 50х70 см, 2025), Юлія Кісельова

Instagram: @yuliiakiselova_art

Картина «Сонцеколо оберегів» відображає нерозривний зв'язок з українською спадщиною. Золотий коловрат у центрі композиції — сонячний символ, що уособлює вічний рух життя, силу роду та захист від негараздів — один з найдавніших оберегів наших предків.

Гори втілюють незламність українського духу, а хвилясті лінії з давніми візерунками передають код національної пам'яті. Зелені поля з золотими хрестоподібними орнаментами показують силу української вишивки як захисного символу. Традиційні орнаменти — від коловрату в центрі до геометричних узорів — це не просто прикраси, а живі обереги, що зберігають мудрість поколінь.

Під час створення цієї роботи я відчула, як через мої руки, використовуючи сучасні техніки, текстури та об’єм, промовляє голос предків, що з’єднує минуле з майбутнім у безперервному потоці українських традицій.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Сонцеколо оберегів» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Коловрат символізує сонячний цикл, вічний рух життя та силу роду, що є важливими елементами української культури. Він відображає спадщину предків та їхній зв’язок із Всесвітом.

«Гармонія гір: мова символів» (2025, полотно, текстурна паста, акрил, 50х70см), Кісельова Юлія

Instagram: @yuliiakiselova_art

Ця картина втілює духовну спадщину України через символічне зображення Карпатських гір. Полотно наповнене автентичними українськими оберегами та орнаментами, що походять з трипільської культури. Хвилясті лінії у теплих тонах символізують щедрі українські поля, зелені ділянки - багатство та процвітання. Геометричні візерунки та мандалоподібні орнаменти відображають сакральні символи захисту, що передавалися поколіннями. Яскраве сонце благословляє землю життєдайною силою.

Унікальна авторська текстурна техніка виконання поєднує інноваційний підхід з традиційними орнаментами, підкреслюючи глибину української культурної спадщини. Ця робота - не просто зображення, а справжній оберіг, що створює відчуття нерозривного зв'язку між минулим і сьогоденням України.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Гармонія гір: мова символів" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Символічне зображення Карпатських гір та використання автентичних українських оберегів і орнаментів відображають духовну спадщину України.

Колаж  «Код роду молодятам» (2025рік, папір, фотодрук, дизайнерський ватман кольоровий, картон 50х70см), Майя Коба

Instagram: @m.k.bee

У давні часи для весілля готували майже 70 рушників різноманітного призначення. У весільному обряді на Київщині на початку XX століття нарахували два десятки різних весільних рушників. У сучасному обряді їх кількість зменшилась, але в своїй картині я приділила увагу основному.

Його стелять молодятам під ноги. Вишитий рушник на весілля мав символізувати щасливу дорогу у подружнє життя, на якому благословляють молодих. Він є найдовшим, найбагатшим, і його вишиванню приділяли особливу увагу, адже він — оберіг майбутньої родини, де зображали калину як жіночий символ, а дуб — чоловічий.

Ширина такого рушника була від 45 см, а довжина — від 3 до 5 метрів, так як довжина символізувала тривалість подружнього життя. Цей рушник вважається благословенним. Його біле полотно по центру — символ чистого, щирого і відкритого подружнього життя.

Червоний колір ниток символізує життя, енергію, відтворення. Дерево роду, що «виростає» з горщика, символізує землю і різні блага. Дерево життя — надзвичайно сакральний символ. Горщик має бути стійким та широким, щоб родина ні перед чим не схилялась і була міцною.

Саме дерево є символом родини. Кожна квітка — члени родини: діди схилені донизу, вище — батьки та їхні діти. Увінчується дерево роду символом майбутнього покоління — трилисником. В’юнок краю відображає дівочу вірність та любов. Лоза винограду з гронами є символом сімейного добробуту та радості. Півники — початок нового життя, дубове листя — знак чоловічої сили, жолуді — сімейне щастя.

Кожен стібок вишивальниці — це закодоване прагнення дівчини мати міцну родину, добробут у сім’ї та бути коханою. Біла серединка рушника символізує білу хмаринку Божого благословення, яке опускається на молодят.

У своїй картині я відобразила молодят на весільних рушниках 19 та 20 століття різних регіонів нашої країни — України, та за основу взяла пшеницю — символ краси життя, щасливого добробуту, тілесного і духовного, це все, що так потрібно майбутньому подружжю. Ця картина — оберіг та код для молодят.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Код роду молодятам» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими весільними традиціями та оберегами. Весільний рушник символізує щасливу дорогу у подружнє життя, благословення та захист майбутньої родини. Він є втіленням багатовікових традицій, які передаються з покоління в покоління.

«Покрова Пресвятої Богородиці» (2025р 30х40 см. Дошка, Левком, Темперні фарби, сусальне золото), Василь Кривенко

Instagram: @krivasart

Образ Покрови Богородиці поширений і возлюблений українським народом і не зустрічається в грецькій та руській іконографії. Образ символізує берегиню-матір, берегиню роду, який вдало поєднується в образі Богородиці, що прийшов до нас після хрещення Русі.

Ікона виконана в стилі козацького бароко. Пишність вбрання Богородиці оздоблена народними рослинними орнаментами (петриківський розпис та червоні маки на амфорі), ліпнина фону. Рослинний орнамент широко використовується в українській іконографії як невід’ємний елемент природного декору.

Зображення козацтва та церковних служителів під Покровом Богородиці символізує захист та небесне покровительство воїнства та люду.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Покрова Пресвятої Богородиці» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Образ Покрови Богородиці символізує захист, материнську любов та духовну підтримку, які є важливими елементами української культури.

Колаж "Берегиня" 2025/СЕРІЯ-МОЗАЇКА СПАДЩИНИ УКРАЇНА/, 60х90, крафтовий папір, вирізки із журналів, Ксенія Туренко

Instagram: @kssenia.turenko

Наші предки завжди жили в любові і злагоді з матінкою природою та Всесвітом. І важливу роль в цьому відігравала жінка-берегиня. Берегиня — майстриня мудрості й любові, де кожна мати передає своїй доні секрети життя і веде її стежками доброти та піклування. Вона знає, що хоче від світу та формує ціль своїми руками, у своєму серці.

Жінка обирає шлях життя, сповнений турботи, мудрості і тепла, вкладаючи в нього кожну частинку своєї душі. Берегиня роду — це символ безмежної любові, тепла і затишку. Вона працює не лише на збереження своєї сім'ї, але й роду в цілому, зберігаючи та передаючи найцінніше — любов до ближнього, до землі, природи і Бога.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Берегиня» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Образ берегині символізує мудрість, любов і турботу, які передаються з покоління в покоління. Вона є втіленням безмежної любові, тепла і затишку, що підтримує родину та рід.

Колаж "ЛЕЛЯ" 2025/СЕРІЯ-МОЗАЇКА СПАДЩИНИ УКРАЇНА/, 60х90, крафтовий папір, вирізки із журналів, Ксенія Туренко

Instagram: @kssenia.turenko

Картина «Леля — Богиня кохання» відображає глибокий зв’язок українського народу з його міфологічними традиціями та оберегами. Леля, дочка Лади та сестра Полеля, є богинею кохання, весни та краси. Її образ символізує все прекрасне у світі: замріяний ліс, широке поле, голубе небо, чисту воду, мамину пісню та душу людини.

Леля з’явилася на білий світ від кохання землі та неба, з лона рожевих пелюсток троянд чарівної її матері, богині Всесвіту, премудрої Лади. Її брат-близнюк Полель, бог світлого дня, також народився в цей час. Від цього небаченого кохання з’явилися на світ люди, а тендітна квітка-троянда стала символом великої любові богині Лелі.

Картина передає весну, що вибухнула квітуванням та коханням, розлилася бездушна і холодна до цієї пори гладінь озер та рік, міцно обнялися у п’янких запахах трави, дрібно затремтіли величними хвилями раніше байдужі до довкілля листочки та крони дерев. Весело задзюрчало поміж камінням джерело, а в серцях людей виникло велике відчуття любові. Раділа вода, діброва, раділа молодь від п’янкої радості Лелі. Холодна блакить неба стала загадковою та чарівною.

Леля — це красуня дівчина-весна, рум’яна, з розпущеними косами, у зеленому віночку з барвінку та перших весняних квітів. Сорочка в неї вишита різнокольоровими пахучими васильками, поділ вишитий хмелем, а на шиї дороге намисто. Взута Леля в червоні із срібними підківками чобітки.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Леля — Богиня кохання» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Леля символізує весну, кохання та красу, що є невід’ємною частиною української культури. Її образ передає важливість любові, добробуту та гармонії в житті українського народу.

«Коловрат» (2025, полотно, акрил, акрилові контури, 50х50 см), Наталія Логінова

Instagram: @nataliya_loginova999

Коловрат — це древній символ, що уособлює сонячний цикл, нескінченний рух життя та силу природи. Він має глибоке коріння в українській культурі, відображаючи спадщину предків та їхній зв’язок із Всесвітом. Подібні знаки зустрічаються на артефактах Київської Русі, традиційному українському одязі та різьбленні.

Для українців коловрат є не лише історичним символом, а й знаком духовної стійкості та національного відродження. Сьогодні він набуває нового значення як символ боротьби за незалежність, відродження традицій та єднання із силою предків.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Коловрат — Символ Сонячного Циклу» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Коловрат символізує не лише історичну спадщину, але й духовну стійкість українського народу. Він відображає боротьбу за незалежність, відродження традицій та єднання з предками.

«Разом по життю» (2025 рік, полотно, акрил, флюїд арт, 40×40 см), Неля Марчук

Instagram: @march.nelja

Назва серії: «Фотографії Параски Плитки Горицвіт»

Ці роботи створені на тему фотографій української мисткині Параски Плитки Горицвіт, яка була відома як народний художник, поет, фольклорист та філософ. Але ніхто не знав, що вона була також фотографом. З цього боку її знали тільки односельці. Про все, що стосується цієї художниці, хочеться сказати — це неймовірно. Неймовірно, що їй вдалося повернутися із двох заслань. Неймовірно, скільки спадщини вона лишила по собі: ікони, картини, книги, витинанки. А ще — просто випадково був знайдений архів негативів, що нараховує чотири тисячі фотографій.

Ці фотографії і надихнули мене на створення цієї серії. Я вважаю, що ожививши таким чином спадщину художниці, я оберігаю від забуття її творчість. Я оберігаю від забуття тих людей, простих українців, що колись жили, усміхались та раділи життю попри все.

Обґрунтування теми:

Тема серії картин «Фотографії Параски Плитки Горицвіт» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Параска Плитка Горицвіт, як народний художник, поет, фольклорист та філософ, залишила величезну спадщину, яка відображає життя та культуру українського народу.

«Ковток живої води» (2025 рік, полотно, акрил, флюїд арт, 40×40 см), Неля Марчук

Instagram: @march.nelja

Назва серії: «Фотографії Параски Плитки Горицвіт»

Ці роботи створені на тему фотографій української мисткині Параски Плитки Горицвіт, яка була відома як народний художник, поет, фольклорист та філософ. Але ніхто не знав, що вона була також фотографом. З цього боку її знали тільки односельці. Про все, що стосується цієї художниці, хочеться сказати — це неймовірно. Неймовірно, що їй вдалося повернутися із двох заслань. Неймовірно, скільки спадщини вона лишила по собі: ікони, картини, книги, витинанки. А ще — просто випадково був знайдений архів негативів, що нараховує чотири тисячі фотографій.

Ці фотографії і надихнули мене на створення цієї серії. Я вважаю, що ожививши таким чином спадщину художниці, я оберігаю від забуття її творчість. Я оберігаю від забуття тих людей, простих українців, що колись жили, усміхались та раділи життю попри все.

Обґрунтування теми:

Ця серія картин підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Відтворюючи фотографії Параски Плитки Горицвіт, я оживляю її спадщину та оберігаю від забуття творчість художниці і життя простих українців. Ці роботи є втіленням мудрості та любові, що підтримують народ у його прагненні до гармонії та процвітання.

«На подвір'ї» (2025 рік, полотно, акрил, флюїд арт, 40×40 см), Неля Марчук

Instagram: @march.nelja

Назва серії: «Фотографії Параски Плитки Горицвіт»

Ці роботи створені на тему фотографій української мисткині Параски Плитки Горицвіт, яка була відома як народний художник, поет, фольклорист та філософ. Але ніхто не знав, що вона була також фотографом. З цього боку її знали тільки односельці. Про все, що стосується цієї художниці, хочеться сказати — це неймовірно. Неймовірно, що їй вдалося повернутися із двох заслань. Неймовірно, скільки спадщини вона лишила по собі: ікони, картини, книги, витинанки. А ще — просто випадково був знайдений архів негативів, що нараховує чотири тисячі фотографій.

Ці фотографії і надихнули мене на створення цієї серії. Я вважаю, що ожививши таким чином спадщину художниці, я оберігаю від забуття її творчість. Я оберігаю від забуття тих людей, простих українців, що колись жили, усміхались та раділи життю попри все.

Обґрунтування теми:

Тема серії картин «Фотографії Параски Плитки Горицвіт» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Параска Плитка Горицвіт, як народний художник, поет, фольклорист та філософ, залишила величезну спадщину, яка відображає життя та культуру українського народу.

«Гуцульське весілля» (2025 рік, полотно, акрил, 30х40 см), Юлія Ніколаєнко

Instagram: @nikolaienko_art

Традиція поїздки молодят до церкви на конях у гуцульських громадах є яскравим прикладом глибокого зв’язку культури, релігії та природи. Цей обряд, який є невід’ємною частиною гуцульських весільних святкувань, має глибокі історичні корені, що сягають середньовіччя, і відображає важливість релігійних обрядів у житті цієї етнографічної групи.

Традиція виїзду молодят до церкви на конях має свої корені ще в середньовіччі, коли гуцульські громади почали оформлюватися як окремі етнічні групи в Карпатах. В умовах важкого гірського ландшафту коні стали основним засобом транспорту та важливою частиною господарського життя. Вже в цей час почали формуватися релігійні обряди, які згодом набули культового значення. Коні використовувалися не лише для пересування, але й для участі в релігійних процесіях, які підкреслювали важливість свят і подій, зокрема вінчання.

У 18-19 століттях релігія відігравала значну роль у житті гуцулів. Церковні обряди, такі як вінчання, мали велике значення в суспільстві. Відзначення важливих подій, таких як весілля, супроводжувалося не лише урочистими моліннями, а й святковими процесіями, де молодята і їхні родини вирушали до церкви на конях. Це була не тільки необхідність через складний ландшафт Карпат, а й символічний акт, що підкреслював урочистість і значущість обряду.

У кінці 19-го — на початку 20-го століття поїздка на конях до церкви стала невід’ємною частиною весільних обрядів. Коні стали не лише засобом пересування, але й символом благополуччя, мужності і духовної сили молодої пари. Поїздка до церкви на конях набувала особливого значення, оскільки вона підкреслювала важливість самого обряду, а також збереження традицій та звичаїв гуцульської культури.

Коні в гуцульських традиціях завжди мали велике значення. Вони були основним засобом пересування в горах, незамінними помічниками в господарстві, а також символом родинного багатства та статусу. У контексті весільного обряду поїздка на конях до церкви стала символічним початком нового етапу в житті молодої пари і символом благословення на нове життя. Кінь, як талісман, не лише забезпечував фізичне переміщення, а й був свідченням важливості ритуалу, що підкреслювало духовний аспект весільної церемонії. Це був не просто шлях до храму, а й шлях до нового життя, спільного шляху молодят.

Мене дуже вразили традиції гуцулів — це народ, що зберіг свій унікальний спосіб життя, глибоко пов’язаний з природою та релігією. Це той острів недоторканої української культури, що зберігся до наших днів. Ще досі у деяких регіонах Карпат, таких як Івано-Франківськ та Буковина, можна зустріти цю захоплюючу традицію.

Ця красива традиція надихнула мене на створення картини «Гуцульське весілля», яка передає атмосферу урочистості цієї події, підкреслює важливість збереження традицій, культури і звичаїв цього унікального регіону. Через художнє втілення цієї теми я маю можливість не лише зберегти її в нашій пам’яті, але й передати майбутнім поколінням важливість збереження традицій та культурної ідентичності.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Гуцульське весілля» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Традиція поїздки молодят до церкви на конях символізує не лише історичну спадщину, але й духовну стійкість та культурну ідентичність гуцульського народу. Вона відображає важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності.

«Гуцули» (2025 рік, полотно, акрил, 30х30 см), Юлія Ніколаєнко

Instagram: @nikolaienko_art

Останнім часом я досліджую традиції та культуру українського народу, зокрема гуцулів. Їхнє життя, яке втілює в собі унікальну гармонію з природою та стародавніми звичаями, надихає і викликає інтерес. Вивчаючи різні елементи їхньої культури, я з часом зрозуміла, що найглибше враження на мене справляє одяг гуцулів — яскравий, багатий на символізм, виконаний з любов’ю і майстерністю, що відображає їхній спосіб життя, вірування та прив’язання до землі.

Одяг гуцулів — це не просто елемент повсякденного вжитку. Це ціла історія, яка відкривається через тканини, кольори, вишивку та форми. Кожен стібок, кожен орнамент на вишиванці мав своє значення, і мені цікаво було відтворити ту атмосферу і символізм у своїй картині «Гуцули». Червоні хустки, з якими асоціюється сила і захист, чорні та білі візерунки на сорочках, «поділки», декоровані жупани, сорочки — усе це відображає внутрішній світ гуцулів. Їхній одяг — це відображення душі народу.

У вирі сучасного життя я часто помічаю, як швидко ми забуваємо про свою спадщину, а традиції стають усе більш маргінальними. Саме тому я вирішила звернутися до дослідження гуцульського колориту. Мені було важливо не просто показати зовнішній вигляд — мені хотілося показати суть, ту глибину, яка ховається за кожним елементом цього вбрання.

Картина, яку я створила, є результатом цього дослідження. Я вирішила зобразити молодих дівчат і хлопців у традиційному вбранні. Вони йдуть кудись гуртом, судячи з елементів одягу вони йдуть на свято, але щось зупинило їх по дорозі і привернуло їхню увагу. Майже всі обернулися і зосереджені на тому, що відбувається перед ними, але одна гарна дівчина у червоній хустці кидає свій погляд на вас. І складається відчуття ніби тебе помітили і ти не просто споглядаєш всю цю ситуацію, а вже сам стаєш її учасником.

Для мене важливо втілити на полотні і передати відчуття того часу.

Обґрунтування теми:

Чому я обрала саме цю тему? Тому що у гуцульському одязі є щось вічне, те, що проникає в глибину душі. Він зберігає в собі кращі риси української культури — відданість традиціям, зв’язок з природою, повагу до стародавніх обрядів. Я вирішила дослідити ці елементи, щоб відновити і передати їх у сучасному мистецтві, тим самим нагадуючи про важливість збереження нашої культурної спадщини.

«Наречена» (2025 рік, Пластиковий папір, спиртові чорнила, 50х70 см), Олеся Гетьман

Instagram: @lesssiasoul

Готуючись до конкурсу «Мозаїка спадщини України», я зацікавилася тематикою головних уборів українок. Особливе місце займає вінок. З давніх-давен українки прикрашали себе вінками. Носили віночки дівчата до одруження. Спочатку їх плели з живих квітів, трав і ягід, додавали різні стрічки. Потім в ХІХ сторіччі в моду ввійшли весільні вінки зі штучних квітів, по більшості з воску.

На Поділлі нареченні часто вбиралися у вінок з барвінку, значення якого цнотливість, вічне життя, перехід з одного стану в інший. Наречений знімав вінок з нареченої та одягав очіпок, на знак того, що вона має вже інший статус — його дружина.

В цій картині я хотіла передати тендітну витонченість і водночас тверду віру і непохитність у погляді молодої дівчини, яка символізує нашу Україну.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Наречена» була обрана для відбіркового конкурсу "Мозаїка спадщини України" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Вінок, як символ цнотливості, вічного життя та переходу з одного стану в інший, є важливим елементом української культури. Він відображає багатовікові традиції, які передаються з покоління в покоління.

«Дерево життя в кожній з нас», 2025, дсп, акрил, суха пастель, акварельні олівці, 70х70 см, Олеся Гетьман

Instagram: @lesssiasoul

Деякий час тому я зацікавилася вишивкою козацької старшини. Вона має багату палітру кольорів та різноманітні стилізовані квіти та рослини. А також серед візерунків зустрічається дерево життя. Це один з найдавніших українських символів. Є декілька різних сенсових навантажень, які втілює саме українське дерево. Одне із значень про те, що дерево поєднує три буття — небо, землю та підземний світ, а також символізує саме життя.

В моїй роботі я поєднала образ сучасної українки та цей давній український символ, щоб показати, що людина має найвищу цінність на цій землі. Мати дає життя дитині, продовжує рід. Дерево життя також має значення роду та його минулого (нижні гілки), теперішнього (середні) та майбутнього (верхні), тому верхні гілочки розташовані позаду жінки, бо вона ще не знає майбутнього.

В роботі також поєднані декілька матеріалів для досягнення сучасного образу — акрилові фарби, суха пастель та акварельні олівці.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Дерево життя в кожній з нас» була обрана для відбіркового конкурсу "Мозаїка спадщини України" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Дерево життя, як один з найдавніших українських символів, відображає три буття — небо, землю та підземний світ, а також символізує саме життя. Він є важливим елементом української культури, що передає мудрість та пам’ять предків.

"Вітер змін" (2019, полотно, олія, 80Х60см), Ольга Ткаченко

Instagram: @prosto.olya.world

Ця картина відображає перехідний момент в історії, коли старі традиції зустрічаються з новими викликами. Динамічні мазки синього кольору передають енергію вітру, що несе зміни, а золотий купол у центрі – символ духовності та національної спадщини.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Вітер змін» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина інтерпретує традиційні українські обереги – церкви, як місця сили, де зберігається народна пам’ять. Вона також нагадує про українське сакральне мистецтво, в якому поєднуються віра, народні обряди та вишиті символи-обереги.

Біло-блакитний простір навколо ніби очищує, натякаючи на оновлення та продовження традицій у новому часі. Я використовую контрастну гру кольорів, щоб передати відчуття змін, які водночас несуть з собою захист традицій. Картина викликає асоціації з мотивами вишиваних рушників, де синьо-золоті орнаменти означають віру, мудрість і спадкоємність поколінь. У композиції відчувається рух – як вітер, що піднімає листя, так і час, що несе старе у нове. Це нагадування, що традиції живуть, змінюючись разом із народом, але залишаючись його духовним оберегом.

«Чорна нитка історії» (акварель, поталь, 40х30, 2025), Путня Аліса

Instagram: @Art_putnia

Ця акварельна робота відображає силу й незламність української жінки через образ дівчини у Борщівській вишиванці. Чорні візерунки на її сорочці походять із давньої традиції Тернопільщини, що має глибоке символічне значення – це не лише пам’ять про втрати, а й нагадування про незламний дух народу.

Орнаментальні мотиви, які передаються від покоління до покоління, є своєрідним оберегом, що захищає власника та несе в собі силу предків. Вінок на голові дівчини – символ чистоти, молодості та зв’язку з природою, а коралі з дукачами на шиї уособлюють багатство культури та духовний спадок українців.

Пташки, що оточують героїню, виконані у жовто-блакитних тонах і символізують свободу, надію та силу нації. Фон картини, виконаний у темних тонах, контрастує з образом дівчини, підкреслюючи світло її душі. Основна ідея роботи – показати традиційний український одяг як оберіг, що зберігає історію народу та його національну свідомість.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Борщівська чорна вишивка Тернопільщини» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Чорні візерунки Борщівської вишиванки символізують пам’ять про втрати та незламний дух народу. Орнаментальні мотиви, передані від покоління до покоління, є своєрідним оберегом, що захищає власника та несе в собі силу предків.

Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Пташки у жовто-блакитних тонах символізують свободу, надію та силу нації, а фон картини, виконаний у темних тонах, контрастує з образом дівчини, підкреслюючи світло її душі. Ця робота є втіленням жіночої сили, духовності та спадкоємності традицій, нагадуючи, що народні символи не лише прикрашають, а й несуть у собі глибокий зміст, який підтримує українців у складні часи.

«Захист предків» (акварель, поталь, 40х30, 2025), Путня Аліса

Instagram: @Art_putnia

Цей малюнок розповідає про вузлову ляльку – сакральний символ української культури, що слугував родинним оберегом протягом століть. Мотанки не мали облич, що підкреслювало їхню роль як захисних духів, а не просто іграшок. На картині зображена родина ляльок у традиційному святковому вбранні, розшитому червоними узорами, які символізують добробут, радість і захист від злих сил.

Центральним елементом композиції є жінка з немовлям на руках – уособлення матері, яка передає своїм дітям тепло, любов і культурну спадщину. Її сукню прикрашає орнамент Дерева Життя, що відображає зв’язок поколінь і вічний рух життя. Лелеки, що здіймаються у небо на тлі жовто-блакитного світанку, є символами дому, родинного затишку та повернення до своїх коренів.

Червоні нитки, що з’являються в різних частинах картини, символізують нерозривний зв’язок між минулим, сучасним і майбутнім. Картина втілює ідею того, що традиції – це не просто елементи побуту, а важливі духовні коди, що оберігають націю.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Лялька-мотанка: Символ добробуту та захисту родини» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Вузлова лялька, як сакральний символ української культури, слугує родинним оберегом протягом століть. Мотанки не мали облич, що підкреслювало їхню роль як захисних духів, а не просто іграшок.

Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Орнамент Дерева Життя на сукні жінки відображає зв’язок поколінь і вічний рух життя, а лелеки на тлі жовто-блакитного світанку символізують дім, родинний затишок та повернення до своїх коренів. Червоні нитки символізують нерозривний зв’язок між минулим, сучасним і майбутнім, нагадуючи, що традиції – це важливі духовні коди, що оберігають націю.

«Скарби бабусиної скрині» (акварель, поталь, 40х30, 2025), Путня Аліса

Instagram: @Art_putnia

Ця акварельна робота присвячена народним прикрасам, які відігравали важливу роль у житті українських жінок і слугували не лише оздобою, а й оберегом. На картині зображено розкішне намисто, що складається з коралів, перлин та срібних монет, які використовувалися в традиційних українських строях. Центральним елементом композиції є дукач – металева підвіска із зображенням біблійної сцени, яка підкреслює духовний вимір цієї прикраси.

Срібні монети з ликом імператриці Марії Терезії несли не лише матеріальну, а й символічну цінність, оскільки вважалися талісманами, що приносили удачу та захищали від злого ока. Фон картини, виконаний у глибоких зелених відтінках, створює контраст і підкреслює багатство деталей намиста.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Традиційні прикраси: Намисто, дукачі, коралі» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Народні прикраси відігравали важливу роль у житті українських жінок, слугуючи не лише оздобою, а й оберегом. Срібні монети з ликом імператриці Марії Терезії вважалися талісманами, що приносили удачу та захищали від злого ока.

Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Композиція нагадує про скарби українських скринь, у яких покоління за поколінням зберігали родинні реліквії. Основна ідея роботи – показати, як народні прикраси передавалися у спадок не лише як коштовності, а й як носії пам’яті, що оберігають та зберігають історію. Ця картина є нагадуванням, що навіть у маленьких деталях захована велика сила традицій, яка продовжує жити в сучасному українському суспільстві.

"Килим Українських візерунків" (2025, полотно, олія, 50х70см), Ніна Федотова

Instagram: @nino_k_art

Ця картина – візуальне втілення української спадщини, що перегукується з давніми традиціями. Орнаменти, узори вишивки та кольори – це все є наша культурна спадщина та традиції українського народу.

Кожен колір, що згаданий у роботі, має своє значення. Зелений асоціюється з природою та життям, чорний – земля та родючість, червоний – любов, жовтий – сонячна енергія, життя, радість, багатство та процвітання.

Кожен візерунок вишивки несе окрему інформацію. Орнамент з дубовим листям є однією з найпопулярніших традиційних вишиванок в Україні. Він символізує силу, мужність та незламність лісу, оскільки дуб є одним з найвидатніших дерев у культурі та історії нашої країни; півень з куркою – як символ родини та щасливого майбутнього.

Писанки, що несуть у собі прадавні символи життя, захисту й відродження, переплітаються з вишитими мотивами, які є оберегами душі. Всередині роботи зображений оберіг – закодоване слово «Україна».

Обґрунтування теми:

Тема картини «Килим Українських візерунків» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Орнаменти, узори вишивки та кольори є важливими елементами української культурної спадщини, що передають мудрість та пам’ять предків.

Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Орнамент з дубовим листям символізує силу, мужність та незламність, а півень з куркою – родину та щасливе майбутнє. Писанки, що переплітаються з вишитими мотивами, є оберегами душі, а закодоване слово «Україна» всередині роботи нагадує про силу традицій, що захищають нашу культуру від забуття.

«Серце України» (2024, полотно, олія, 40х40 см), Чуйко Наталія

Instagram: @_.art_for_everyone.__

Картина «Серце України» грає на контрасті між швидкоплинністю життя та вічною силою любові до рідної землі. Чорний фон символізує смерть, втрати та неминучість руйнування, що може посилати як до жертв війни, так і до історичних трагедій.

Однак на цьому фоні українські квіти та колоски, сплетені у форму серця, уособлюють життя, кохання та відродження. Ці елементи – традиційні символи родючості, краси та духовної сили – нагадують, що навіть в умовах найважчих випробувань, любов до України та віра у краще залишаються живими.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Серце України» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина грає на контрасті між швидкоплинністю життя та вічною силою любові до рідної землі, символізуючи смерть, втрати та неминучість руйнування, що може посилати як до жертв війни, так і до історичних трагедій.

Українські квіти та колоски, сплетені у форму серця, уособлюють життя, кохання та відродження, нагадуючи, що навіть в умовах найважчих випробувань, любов до України та віра у краще залишаються живими. Картина говорить про те, що пам'ять про минуле та подолані страждання стають основою для нового, міцного та пристрасного майбутнього, де національна ідентичність перемагає пітьму та смерть.

"Богиня Всесвіту", (2025 рік, полотно на підрамнику, акрилові фарби, змішана техніка, 45 см*60 см), Дарина Стратюк 

Instagram: @da.rina295

Ця робота пронизана духом Трипільської культури – однієї з найдавніших цивілізацій, що існувала на території сучасної України. Центральною фігурою є Велика Богиня-Мати, символ жіночої сутності, родючості, продовження роду та гармонії між небом і землею.

Її підняті руки означають зв’язок із космосом, відкритість до Всесвіту та прийняття енергії життя. Спіралеподібні візерунки на її тілі символізують безкінечний рух, оновлення та циклічність буття. Форма самої фігури нагадує зернину, що проростає, – уособлення родючості та невичерпної сили природи.

Окружності, які перетинаються, відображають небесні світила – Сонце та Місяць, їх вічну взаємодію, що керує життям на землі. Змієподібний елемент – знак мудрості та захисту, оберіг, що несе прадавню енергію знань.

У нижній частині композиції розміщене Дерево Життя – символ роду, що пов’язує покоління та нагадує нам про коріння, з якого ми проростаємо. Древні зооморфні зображення поруч – це духи-захисники, прадавні тотеми, що супроводжували трипільців і берегли їхні оселі.

Ця картина – мій погляд на спадщину, що живе в нас і сьогодні. Трипільська культура не зникла – вона продовжує жити в нашій свідомості, у нашій землі, у наших традиціях. Це історія, яку варто пам’ятати та нести в майбутнє.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Богиня Всесвіту» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина пронизана духом Трипільської культури, однієї з найдавніших цивілізацій, що існувала на території сучасної України. Центральна фігура – Велика Богиня-Мати – символізує жіночу сутність, родючість, продовження роду та гармонію між небом і землею.

Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Спіралеподібні візерунки, окружності, що перетинаються, та змієподібний елемент символізують безкінечний рух, оновлення, циклічність буття, небесні світила та мудрість. Дерево Життя у нижній частині композиції нагадує про коріння, з якого ми проростаємо, а древні зооморфні зображення – про духів-захисників та прадавні тотеми.

Ця робота є втіленням спадщини, що живе в нас і сьогодні, нагадуючи, що Трипільська культура продовжує жити в нашій свідомості, у нашій землі, у наших традиціях. Це історія, яку варто пам’ятати та нести в майбутнє.

'Щедруймо разом!' (2025 рік, полотно на підрамнику, акрилові фарби, 30х40 см), Дарина Стратюк

Instagram: @da.rina295

В цій картині я хотіла передати містичну та автентичну атмосферу українського традиційного свята Маланки. У центрі композиції постає фігура, вбрана в костюм Кози — одного з головних персонажів маланкарських дійств. Її образ символізує родючість, достаток і пробудження природи, а сам обряд має коріння у дохристиянських часах.

Теплі вогняні відблиски на передньому плані контрастують із зимовим пейзажем, підсилюючи відчуття таємничості. Маска кози, прикрашена різнокольоровими клаптиками тканини, підкреслює народний дух карнавальної ходи, де кожен персонаж несе сакральний зміст. Груба шерстяна свита та плетені рукавиці додають образу етнографічної автентичності.

Ця сцена відображає суть Маланки як живої традиції, що зберегла в собі давні магічні мотиви, поєднані з веселим зимовим гулянням. Через яскраві кольори та символіку картина передає енергію свята, де люди через перевдягання в казкових істот та тварин творять містерію переходу від старого року до нового, несучи у світ світло, добробут і радість.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Щедруймо разом!» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина передає містичну та автентичну атмосферу українського традиційного свята Маланки, яке символізує родючість, достаток і пробудження природи.

Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Маска кози, теплі вогняні відблиски та зимовий пейзаж підсилюють відчуття таємничості та народного духу карнавальної ходи. Ця робота є втіленням живої традиції, що зберегла в собі давні магічні мотиви, поєднані з веселим зимовим гулянням, нагадуючи, що народні звичаї не лише прикрашають, а й несуть у собі глибокий зміст, який підтримує українців у складні часи.

'Жайворонки весну закликають' (2025 рік, полотно на картоні, акрилова фарба, 40х40 см), Дарина Стратюк

Instagram: @da.rina295

Ця картина передає атмосферу традиційного українського обряду зустрічі весни. На полотні зображені руки людей, одягнених у вишиті сорочки, які тримають випечених жайворонків — символ пробудження природи, тепла і нового життя.

Пташки, спечені з тіста, ніби злетілися в єдине коло, символізуючи єдність, цикл життя та зв'язок поколінь. Народні орнаменти на одязі підкреслюють глибоку повагу до предківських традицій, а теплі відтінки випічки контрастують із фоном, створюючи відчуття затишку та гармонії. Приготування таких печених пташок відбувалось не завжди 22 березня, часто це робили і на свято Явдохи 14 березня чи Теплого Олекси 30 березня, інколи навіть напередодні Благовіщення.

Ця сцена не лише відображає обрядові звичаї українців, а й передає радість та надію, які несе весна. Вона нагадує нам про важливість спільності, родинного тепла та шанування старовинних традицій. Ще пташки причетні до однієї з найважливіших традицій підготовки до Великодня – писання писанок, на яких пернаті часто трапляються серед символів та орнаментів. Колись також був поширеним звичай виготовлення великодніх «голубців» – пташок із тулубами-писанками з прикріпленими до них голівками з воску та паперовими хвостами і крильцями. Пташині образи досі збереглися в усіх різновидах українського ужиткового мистецтва, фольклорі, на традиційній випічці – короваях і пасках.

Обґрунтування теми:

Тема картини «Жайворонки весну закликають» була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина передає атмосферу традиційного українського обряду зустрічі весни, символізуючи пробудження природи, тепла і нового життя.

Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Пташки, спечені з тіста, символізують єдність, цикл життя та зв'язок поколінь, а народні орнаменти на одязі підкреслюють глибоку повагу до предківських традицій. 

"Перепій на весіллі Черкащини" (2025, 40х50 см, грунтоване ДВП, акрил, в рамі), Олена Князєва

Instagram: @olenaknyazyeva

Перепій на весіллі. Весілля село Велика Севастянівка, Черкаська область, 1970 роки. Хлопчина на дорозі не пропускає наречених, поки молодий не вип’є відро води. Після трьох кварт (велика чашка, в яку влазить чотири стакани) можна відкупитися грошима або подарувати малому ножик. Маленький розкладний ножик в ті роки був чудовою забавкою хлопчакам. Якось один наречений не подужав пити та вилив відро води на всіх гостей, що були позаду нього. Боярин Петро дістав гаманець, напевно рахує гроші. Дружка тримає довжелезну фату. В руках молодих великі домашні хлібини, що дали батьки: молодій від його батьків, молодому від батьків нареченої. Літо. Подружжя досі разом. В них вже було золоте весілля і вони, на мою думку, щасливі. А боярин Петя, як дізнається, що буде на виставці, здивується і щиро потішиться, ще й запишається. Опрацювала багато чорно-білих фото, покладалась на інтуїцію і відчуття.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Перепій на весіллі Черкащини" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Перепій на весіллі, як частина весільного обряду, символізує зв’язок поколінь та традиції, що передаються з покоління в покоління.

Картина нагадує про силу та підтримку, яку українці знаходять у своїх традиціях та оберегах. 

"Весілля Хмельниччини, посипання дороги молодим" (2025, 80х60 см, натяжне полотно, акрил), Олена Князєва

Instagram: @olenaknyazyeva

Намалювала картину і запостила її в групу села Сьомаки (що на Хмельниччині). Почали писати коментарі всі, хто був на цьому весіллі і чиї родичі були. Дізналась багато цікавого. Рік 1976, кінець квітня або травня. Але ще не розпустилося листя, перші дні тепла. Слоїки (банки) і вмивальник (рукомийник) на тину. Молоді Сребнюк Володя і Ольга. Сусіди писали коментарі, що памʼятають, як пили горілку (бурачиху), як гуляли на цьому весіллі. Валентина Сопілко згадує, що була Світилкою (родичка жениха, що тримала свічку на весіллі). Пізнала себе на кольоровій картині, змальованій з чорно-білого фото, по червоному взуттю. Свідок Віктор Бабко пам’ятає той день. Він тішиться від моєї роботи, що дуже приємно. Споглядає. Бачить себе. Мене виправили: в руках у матері молодого не свічка, як здавалося по фото мені, вона розсипає на дорогу цукерки, гроші і пшеницю. Це на щастя, багатство й довгі роки подружнього життя, такий звичай. А діти збирають. В 2026 році у них буде 50 років весілля — Золоте. Так вони досі разом. Хочу вірити, що щасливі.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Весілля Хмельниччини, посипання дороги молодим" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Весільний обряд посипання дороги молодим символізує щастя, багатство та довгі роки подружнього життя, що є важливими елементами української культури.

"Лялька-Мотанка" (2025, 45х35 см, полотно на підрамнику, акрилові фарби, золота поталь), Оксана Славінська

Instagram: @slavinskaoksana

Картина "Лялька-Мотанка" є символом оберегу для нашого народу, що є дуже актуально у наш нелегкий час. Вона “тримає в руках” Україну, кожна з областей якої позначена власною вишивкою - як визнання самобутності. Ляльку-Мотанку зображено на фоні сяючого сонця - і це теж символічно - Україну очікує прекрасне майбутнє, впевненість у завтрашньому дні. Показово, що одяг Ляльки-Мотанки виконано у поліських мотивах. Ромбоподібні візерунки такої вишивки, або як їх ще називають трипільські квадрати, - уособлення родючості землі, поєднання чоловічого та жіночого начал. Для такої вишивки характерним є поєднання червоного і чорного кольорів - символів могутності, сили і духовності українського народу та символу кохання, вогню і життя.

Обґрунтування теми:

Тема картини "Лялька-Мотанка" була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Лялька-Мотанка, як символ оберегу, є важливим елементом української культури, що передає силу та духовність нашого народу.

"І буде життя..." (2024 р, папір, олійна пастель, 60х60 см.), Омельчишина Ольга

Instagram: @omelchushuna_art

В ідеї картини лежить віра в майбутнє України, в життя традицій та спадщини. В основі картини використані весільні рушники для двох птахів, які створюють сім'ю, які створюють майбутнє не зважаючи на обставини. Щоб не відбувалося, а життя триває...

Обґрунтування теми:

Тема картини "І буде життя..." була обрана для відбіркового конкурсу "Традиції, що оберігають" через її глибокий зв’язок з українськими традиціями та оберегами. Картина підкреслює важливість збереження та передачі культурних цінностей, які є основою національної ідентичності. Використання весільних рушників для двох птахів, які створюють сім'ю, символізує віру в майбутнє та життя традицій, що є важливими елементами української культури.