Art Fine Nation - підтримка українських художників. Це не комерційний проект. Ваші донати - це єдине джерело фінансування.

МОЗАЇКА СПАДЩИНИ УКРАЇНИ

Підказки, що допоможуть у створенні картин

В цьому етнографічному довіднику ви знайдете багато корисної інформації, яка допоможе вам зануритися в українську культуру, традиції та навіть архітектуру!

290 сторінок інформації з ілюстраціями!

Ви можете користуватись книжкою на сторінці сайту, або скачати собі за цим посиланням - обирайте зручний для себе спосіб

УКРАЇНСЬКА МИНУВШИНА — етнографічний довідник з ілюстраціями!

В цьому етнографічному довіднику ви знайдете багато корисної інформації, яка допоможе вам зануритися в українську культуру, традиції та навіть архітектуру!

290 сторінок інформації з ілюстраціями!

Ви можете скачати собі, або читати он-лайн

Повна версія книжки тут "Українська минувшина"

До уваги тих, хто планує писати картини до проекту "Мозаїка спадщини України"

на допомогу в дослідженні культурних традицій сайт «Етнографія», покликаний доступно і просто відповісти на питання, пов’язані з народною культурою українців.

Статті пишуть досвідчені фахівці — етнологи, фольклористи, етномузикологи, — співробітники Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського Національної академії наук України.

Якщо у вас є якісь уточнюючі питання - пишіть, будемо ставити їх фахівцям та/або організовувати зустріч з ними.

Надзвичайна історія української колиски

Таке неймовірно тепле й дивовижне наше українське слово «колиска»! Затишне, ніжне, лагідне.

Воно, наче машина часу, переносить нас у світлу ошатну українську хату, де сидить молода жінка у вишитій сорочці й, гойдаючи дитину, дивиться у вікно. Ця красива українка ніби визирає для своєї дитини кращу долю. А дитина сміється, граючись промінням сонця, і ще не знає, що чекає на неї там, за вікном, у тому буремному світі.

«Льон збирала,

Тонкі нитки пряла,

Сповиточки ткала.

Ой біленькі ткала,

Доленьку прохала,

Щоб було дитя вродливе,

Щоб було дитя щасливе».

Українські колиски, в яких виколисували не одне покоління діток однієї родини, зазвичай підвішували до стелі чи до сволока на спеціально виготовлений міцний металевий гачок. Були також і наземні люльки.

Загалом колиску виготовляли з благородних порід дерев, таких, як клен, калина, ясен, ліщина тощо.І не будь-хто їх міг виготовляти. Зазвичай таку місію делегували тим, у кого була велика й щаслива родина, тобто тому, хто мав, так би мовити, оптимістичну історію.

Слова «колиска» та «колисати» мають праслов’янське коріння, і багато, наприклад, європейських слов’янських мов мають подібні слова.

У верхньолужицькій kołsać – «гойдати на колінах», у польській присутні такі слова як kołysać, kołysa, у словацькій – kolísat тощо.

Споконвіку біля колиски співали косиланки – колискові пісні. В українців вони зазвичай багатосюжетні, чутливі, щемливі та сповнені трепетних сподівань на щасливе життя малючків.

Колиски вже самі по собі були оберегами для діток. Довкола них в народі створено масу обрядових дій та величезну кількість застережень, дотримання яких мало вберегти малечу.

Загалом присутність колиски в хаті була чимось сакральним і вкрай важливим. Адже в колисці колисалась фактично енергія роду та його продовження.

З колиски все починалося.

Недаремно кажуть: «стояти біля колиски», маючи на увазі «створювати, започатковувати щось нове».

Ось така важлива історія нашої колиски.

Трохи щемно, що її зараз уже немає в своєму класичному вигляді. І вона стала переважно музейним експонатом.

Але жоден дитячий візок, навіть найсучасніший, не може дати ту чарівливість і магію, яку містила в собі звичайна дерев’яна колиска.

На світлинах: справжня українська колиска, яка зберігається у школі-музеї села Заньки Чернігівської області. Звідти, до речі, родом українська акторка Марія Заньковецька!

БАРОКОВІ КВІТИ УКРАЇНИ | ВИШИВКА КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ | Окрайка простирадла

колекції Чернігівського історичного музею імені Василя Тарновського

Кінець XVII – початок XVIІI ст.

114 х 103 см

Надійшла із села Янівка Чернігівського повіту (тепер – село Іванівка Чернігівського району).

Інв. № И-852.

Старі інвентарні номери: 659, 1908, Ч.А.К. отд. Ц №289, Ч.Д.І.М. Переінвентаризація 1935 р., №27098, 634, напис по тканині «Яновка, Черн.у.».

Пришита до фрагмента підрясника.

Орнамент складається з довгого листя, що утворює хвилясту лінію і вміщених у заглибленнях деревець у вазонах.

Композиція обрамлена прямими смугами й окремими мотивами квіток та листя вздовж них.

Орнаментальна лінія на кінцях має повороти під прямим кутом.

Тло – біле полотно; вишивка гладдю вишневим шовком, гаптування срібною сухозліткою.

Віра Зайченко. Вишивка козацької старшини XVII–XVIІI століть. Каталог колекції Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського. – К., 2001–2023. – Друге доповнене видання. – Видавництво Родовід. – С. 24 (іл.18), С. 189 (опис, №18).

Лірники — це народні співці та музиканти, які супроводжували свій спів грою на колісній лірі. Вони були важливими носіями української музичної традиції, виконуючи історичні думи, пісні та інші твори, що відображали життя та боротьбу українського народу. Існувала традиція передавати мистецтво гри на лірі у спадок від батька до сина.

Відомими лірниками були Іван Скубій, Архип Никоненко, Аврам Гребінь, Антін Скоба, Самсон Веселий, Тиміш з-під Полтави, Вернигора та інші.

Читати про лірників тут "Українські лірники" Дмитро Полюхович

8 унікальних дерев’яних церков України зі списку ЮНЕСКО 8 унікальних дерев’яних церков України зі списку ЮНЕСКО — На території України знаходиться найбільша кількість дерев'яних церков у світі — понад 2500. Вони вражають своїми формами, досконалістю, різноманіттям та ідеальним поєднанням конструкції, функції і краси. Українські дерев'яні церкви зачаровують своєю гармонією та ідеально вписуються в ландшафт, що робить їх потенційною візитною карткою нашої країни. У 2013 році 16 дерев'яних храмів Карпатського регіону було внесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО, з яких 8 розташовані в Україні, а 8 — у Польщі. Церкви на території Польщі також були збудовані українцями, але через історичні обставини зараз знаходяться в межах сусідньої держави. Внесення до списку ЮНЕСКО надало українським шедеврам найвищий охоронний статус та привернуло увагу туристів з усього світу. Вісім унікальних дерев'яних церков України зі списку ЮНЕСКО.

Читати тут 8 унікальних дерев’яних церков України зі списку ЮНЕСКО

Чарівні квіти, що цвітуть влітку: волошки

Ці небесно-блакитні літні квіти є одними з найвідоміших польових квітів в Україні. В українському фольклорі вони символізують ніжність і часто порівнюються з очима закоханих. Синя волошка є найпоширенішим елементом орнаментів вишиванок.

Квіти, що цвітуть влітку – Волошки

Вважається, що волошки мають магічні властивості, здатні захищати від лиха та злих духів. Тому їх використовують для прикрашання віночків на Зелені свята. Крім того, волошки освячують на Маковія і тримають у домівках як оберіг.

Волошки – світлолюбні квіти, які зазвичай ростуть на луках, пасовищах, степах, скелястих схилах, галявинах, узліссях та узбіччях доріг.

Літні квіти з фото – Волошки

Ці польові квіти цвітуть у червні-липні, але іноді можуть квітнути протягом усього літа. Наприклад, синя волошка починає цвісти у травні і радує своїми яскравими кольорами до серпня.

В яких регіонах України дівчата кидали у воду віночки вранці, а в яких вночі?

Вночі:

Полісся (Волинська, Рівненська, Чернігівська області): Тут святкування Івана Купала переважно мало нічний характер, оскільки ніч вважалася часом, коли природа набувала магічної сили. Дівчата пускали віночки у воду пізно ввечері або вночі, освітлюючи шлях вогнищами.
Поділля (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська області): Нічне пускання віночків було традицією в рамках купальських обрядів, з гаданням на судженого.

Вранці:

Карпати (Івано-Франківська, Закарпатська області): У гірських регіонах ритуал міг переноситися на ранок через природні умови (темні, холодні ночі) та вплив місцевих традицій.
Південь України (Одеська, Миколаївська області): У степових регіонах через спеку частіше практикували ранкові обряди, зокрема пускання віночків рано-вранці після основного нічного святкування.

Комбіновано:

У деяких регіонах, наприклад, на Лівобережжі (Полтавщина, Черкащина), дівчата могли пускати віночки і вночі, і вранці, залежно від місцевих особливостей та вірувань.

Google Sites

Report abuse