Art Fine Nation - підтримка українських художників. Ваші донати - це єдине джерело фінансування.
Він був занадто величним для свого часу і занадто небезпечним для імперій. Його намагалися стерти, проклясти та забути, але натомість він став головним романтичним героєм Європи.
Всеукраїнський культурно-мистецький проєкт «КОД МАЗЕПИ» — це художня деокупація образу Гетьмана.
Від британського драйву Байрона до французького тріумфу Гюго, від польської дворянської честі до сталевого ритму сучасної війни.
Ми не просто малюємо історію.
Ми дешифруємо формулу нашої свободи.
Якщо проєкти "Намалюй мені вірш Ліни Костенко" та "Мозаїка спадщини України" були про внутрішню рефлексію та душу, то проєкт про Мазепу має стати потужним маніфестом української суб’єктності у світі.
2026 рік стане загальнонаціональним художнім маніфестом.
Адже Мазепа — це символ державної волі, а воля сьогодні належить не одиницям, а всьому народу.
Автор графічного малюнку: Ванда Орлова (VANDA)
Світ захоплювався незламністю Мазепи у XIX столітті. Сьогодні світ захоплюється незламністю кожного українця. Ми закінчуємо те, що він розпочав.
Наша мета — не просто показати картини, а здійснити "мистецьку деокупацію" образу гетьмана. Адже росія намагалася стерти ім'я Мазепи 300 років, наклавши анафему.
Кожна нова картина — це удар по російському міфу про "зрадника".
Це ствердження Мазепи як європейського лідера, що обрав свободу, навіть коли шанси були мінімальні.
Проєкт «КОД МАЗЕПИ» — це не просто серія виставок, це національна мистецька місія. Ми закликаємо українських митців долучитися до створення масштабної візуальної хроніки української незламності крізь призму образу Гетьмана Івана Мазепи.
Ми віримо, що кожен художник має свій унікальний «код» бачення, і саме він потрібен нашому проєкту. Тому ми щиро запрошуємо:
Класичних живописців: Ваша майстерність роботи з фарбами та полотном вдихне життя у героїчні епохи, передаючи глибину психології та велич історичних подій.
Діджитал-ілюстраторів: Ваше володіння сучасними технологіями допоможе нам перенести стародавні міфи у віртуальний світ, створюючи динамічні та багатошарові образи.
Скульпторів: Ваші об'ємні форми можуть надати Мазепі та періоду його правління нового, тактильного виміру, зробити його постать ще більш відчутною та монументальною.
Митців декоративно-ужиткового мистецтва: Ваша робота з фактурами, матеріалами, вишивкою, металом чи склом дозволить нам розшифрувати «код» Мазепи через автентичні українські традиції та сучасні інтерпретації.
Можливість стати частиною маштабного річного проєкту, що отримає суспільний резонанс.
Ваша робота стане частиною експозицій у провідних галереях України.
Ви долучитеся до історичного процесу деокупації образу Мазепи та його повернення до світового культурного контексту.
Співпраця з провідними кураторами та митцями.
Британські автори
Лорд Байрон: Поема «Мазепа» (1819). Це найвідоміший твір про гетьмана у світовій літературі. Байрон представив Мазепу як титанічного героя, що розповідає свою історію королю Карлу XII після поразки під Полтавою.
Джеймс Малкольм Раймер: Автор "копійчаних жахів", який написав пригодницький роман «Мазепа, або Дикий кінь України» (1850).
Польські автори
Юліуш Словацький: Драма «Мазепа» (1839). У польській традиції Мазепа часто поставав як придворний короля Яна II Казимира. Словацький створив глибоку психологічну трагедію про кохання та честь.
Францішек Равіта-Гавронський: Історичний роман «Пан гетьман Мазепа».
Французькі автори
Франція стала "стартовим майданчиком" для мазепинської легенди в Європі.
Вольтер: У своїй праці «Історія Карла XII» (1731) він першим описав легенду про покарання молодого Мазепи, якого прив’язали до дикого коня. Саме цей текст став джерелом натхнення для всіх наступних поетів.
Віктор Гюго: Поема «Мазепа» (1829) з циклу «Східні мотиви». У Гюго Мазепа — це символ митця, якого несе некерований геній (кінь). Його фінал — це тріумф: «Він падає... і встає королем».
Анрі Констан д'Орвіль: Роман «Спомини Азема» (1764) — один із перших художніх творів, де образ Мазепи був значно романтизований.
Німецькі автори
Рудольф фон Готтшалль: Драма «Мазепа» (1859), яка свого часу була дуже популярною на німецьких сценах.
Адольф Мютцельбург: Масштабний історичний роман «Мазепа» (1860).
Бертольт Брехт: Написав вірш «Балада про Мазепу» (1923), що свідчить про інтерес до цієї постаті навіть у XX столітті.
Райнер Марія Рільке: Згадував образ Мазепи у своєму циклі «Книга годин», розглядаючи його в контексті філософських роздумів про Бога та стихію.
Цей проєкт — спроба сучасних художників дослідити життя України кінця XVII — початку XVIII століття не як музейний експонат, а як живу тканину часу: політичні амбіції і зради, боротьбу за суб’єктність, духовні злети, трагедії вибору і ціну свободи.
Мазепинська доба постає тут не лише через образ гетьмана, а через щоденне життя країни — її культуру, символи, напруги та світоглядні злами.
До участі запрошуються художники, готові створити нові роботи спеціально в межах означеної теми та історичного періоду.
Відбір творів здійснюватиметься кураторським журі. Виставки покликані стати простором діалогу між історією і сучасністю, між словом і образом, між Україною та Європою — саме так, як це колись відчували європейські автори, і як ми переосмислюємо це сьогодні.
📅 КВАРТАЛ I (Січень – Березень): «КОД МАЗЕПИ. РОМАНТИЧНИЙ ВИБУХ»
Прем’єрна виставка буде сформована з 25 РОБІТ: Березень 2026. Фокус: Мазепа як головний герой Європи XIX століття.
НАРАЗІ ВІДКРИТИЙ ПРИЙОМ ЗАЯВОК
Візуальна мова: Розмиті мазки, динамічні діагоналі, яскраві спалахи світла (вогонь, іскри з-під копит).
Що очікуємо: Ефект присутності, кінематографічність, «високу температуру» полотна.
Сюжетні орієнтири: Не обов'язково малювати коня — можна зобразити абстрактний потік енергії, де грива переплітається з лініями горизонту.
Мазепа як частина стихії: обличчя героя, що проступає крізь швидкість.
Контраст між безпорадністю тіла (прив’язаний до коня) і величчю духу.
__________________________
Прямий діалог між століттями, мілітарі-естетику без пафосу, але з глибокою гідністю.
Візуальна мова: Графіка, колаж, «брудні» кольори війни (піксель, хакі, іржа), що прорізаються синім та жовтим.
Сюжетні орієнтири: Дзеркало часів: Сучасний воїн ЗСУ в окопі, а в його відображенні в калюжі чи в прицілі — козак з мазепинкою.
Сучасна зброя (дрони, танки), прикрашена бароковими візерунками або гербом Мазепи.
Привид Батурина на фоні зруйнованих багатоповерхівок Маріуполя чи Бахмута — єдність трагедії та стійкості.
Вольтер писав про Івана Мазепу не як про легенду чи фольклорний образ, а як про політичну фігуру європейського масштабу. Саме в цьому — його принципова відмінність від пізніших романтичних інтерпретацій.
Постать Мазепи з’являється у праці
«Histoire de Charles XII» («Історія Карла XII»), вперше виданій у 1731 році.
Це не окрема біографія Мазепи, а геополітичний текст, у якому Україна і козацька держава вперше постають як самостійний суб’єкт історії, а не «окраїна імперій».
Вольтер прямо пише:
«L’Ukraine a toujours aspiré à être libre»
(«Україна завжди прагнула бути вільною»)
Це принципово: у XVIII столітті така формула ламає імперський дискурс, де Україна подавалася як територія без власної волі.
Для Вольтера Мазепа — очільник народу, який має історичне прагнення до свободи, а не васал Москви.
Вольтер підкреслює:
шляхетне походження Мазепи
виховання при польському дворі
знання латини
володіння європейськими манерами та дипломатією.
Це демонстративний жест: Мазепа вписується у коло європейської політичної еліти, а не у «варварський схід», як його намагалася показати московська пропаганда.
Для Вольтера перехід Мазепи на бік Швеції:
не є актом зради,
а є раціональним державницьким рішенням.
Він трактує союз як спробу:
вирвати Україну з-під деспотизму Петра І,
зберегти автономію козацької держави,
вписати Україну в європейську систему балансу сил.
Це одна з найсильніших антиімперських позицій у тексті.
Вольтер не ідеалізує Петра І, як це робила імперська історіографія.
Він:
описує жорстокість репресій,
згадує знищення Батурина,
наголошує на насильстві як інструменті управління.
Таким чином, повстання Мазепи виглядає морально та політично виправданим.
У Вольтера Мазепа:
терплячий,
стратегічний,
здатний чекати слушного моменту,
мислить не категоріями особистої вигоди, а інтересами країни.
Це образ інтелектуальної державності, що особливо важливо для європейського читача доби Просвітництва.
Це важливо для коректного розуміння:
він не романтизував Мазепу;
не створював легенду про «дикого козака»;
не писав еротизованих чи міфологізованих сцен (це з’явиться пізніше у Байрона);
не зводив Мазепу до символу пристрасті чи бунту.
Вольтер створив раціональний, політичний портрет.
Фактично Вольтер:
першим ввів Україну в європейську політичну мову;
показав Мазепу як носія державницької ідеї;
заклав інтелектуальний фундамент, на якому згодом працювали Байрон, Гюго, Ліст.
Саме тому Вольтер — ключ до «КОДУ МАЗЕПИ»:
він дав не образ для емоції, а категорії для мислення.
Віктор Гюго писав про Мазепу інакше, ніж Вольтер — і саме ця відмінність принципова.
Якщо Вольтер мислив категоріями держави, то Гюго мислив категоріями людини, тіла, болю і долі, перетворюючи історичну постать на універсальний символ боротьби з тиранією.
Образ Мазепи з’являється у поемі
«Mazeppa» (1829), що увійшла до збірки «Les Orientales» («Східні мотиви»).
Це не історичний трактат і не політичний аналіз.
Це романтична поема-алегорія, де Мазепа — не гетьман і не дипломат, а людина, кинута у вир насильства історії.
Гюго використовує легенду (поширену у Європі XVIII–XIX ст.):
молодого Мазепу за любовний зв’язок
прив’язують голим до дикого коня,
який несе його через степи, ліси, ріки —
на межі життя і смерті.
Цей сюжет — не про біографію, а про ініціацію через страждання.
Мазепа у Гюго — це:
тіло, кинуте стихіям;
людина, позбавлена влади, статусу, імені;
істота, яку намагаються знищити показово.
Це образ беззахисного індивіда перед репресивною системою.
Український степ у Гюго:
безмежний,
жорстокий,
величний.
Він стає простором ініціації, де:
смерть поруч,
але народжується нова ідентичність.
Україна тут — не держава, а ландшафт долі.
Гюго показує Мазепу:
виснаженим,
напівмертвим,
але незламним.
Кульмінація поеми — виживання.
Саме через це Мазепа:
не жертва,
а той, хто пройшов межу.
У фіналі він не зламаний, а перероджений.
Гюго свідомо відмовляється від політичних деталей.
Для нього важливо:
не хто карає,
і не за що,
а що відбувається з людиною, яку хотіли знищити, але не змогли.
Мазепа стає:
образом бунтівного духу,
символом свободи, народженої через біль,
фігурою, яка переростає власну біографію.
Гюго не пояснює історію України, він створює універсальний архетип.
Гюго переводить Мазепу:
з історії — у міфологію свободи,
з політики — у екзистенційний вимір.
Це Мазепа:
без портрета,
без регалій,
але з максимальною силою образу.
Для сучасного мистецтва це:
рух,
напруга,
тіло,
вітер,
кінь,
степ,
межа життя.
Саме Гюго відкриває Мазепу як енергію, а не персонажа.
Лорд Байрон писав про Мазепу не як про історичну постать і не як про політичного діяча.
Для нього Мазепа — це міф про людину, що виживає на межі фізичного знищення, і водночас — алегорія свободи, що народжується через біль. Саме байронівський Мазепа став найвпливовішим образом у європейській культурі ХІХ століття.
Образ Мазепи з’являється у поемі
«Mazeppa» (1819).
Це не біографія і не історичний нарис.
Це романтична поема-сповідь, де Мазепа — вже літній гетьман — розповідає Карлу XII історію своєї молодості після поразки під Полтавою.
Байрон будує поему навколо одного екстремального досвіду:
молодого Мазепу за любовний зв’язок
прив’язують до дикого коня,
який мчить без зупину через степи, ліси, болота, ріки.
Цей рух — нескінченний.
Час зникає. Простір розчиняється.
Залишається лише:
біль,
спрага,
страх,
воля до життя.
У Байрона Мазепа — це не образ влади.
Це тіло, випробуване до межі:
кров,
піт,
спрага,
виснаження.
Свобода тут не абстракція —
вона проходить через м’язи, дихання, біль.
Кінь у Байрона — не просто тварина.
Це:
сліпа сила історії,
некерований рух долі,
потік, який не можна зупинити.
Мазепа не керує конем — він вчиться виживати в русі.
Український степ у Байрона:
безкрайній,
небезпечний,
величний.
Це простір, де:
можна загинути,
але неможливо бути поневоленим.
Степ стає антиподом імперського порядку.
Байронів Мазепа не зламаний покаранням.
Навпаки:
він проходить через страждання,
виживає,
і саме це робить його гідним влади.
Страждання → досвід → внутрішня свобода.
Поема побудована як сповідь.
Старий Мазепа:
не жаліється,
не просить співчуття,
не виправдовується.
Він свідчить.
Це пам’ять, яка не потребує виправдання —
вона вже стала силою.
Байрон створив ідеального романтичного героя:
самотнього,
витривалого,
сильнішого за обставини.
Саме Байрон зробив Мазепу:
«вірусним» у Європі,
впізнаваним образом у живописі, театрі, музиці,
символом людської свободи, яка не просить дозволу.
Для митців це:
рух і напруга,
вітер і пил,
кінь і тіло,
межа життя і смерті.
Байрон не дає портрета Мазепи.
Він дає енергію, яку неможливо забути.
У середині XIX століття британський письменник James Malcolm Rymer (1814–1884) створює твір, який адаптує байронівську легенду Мазепи для масового читача: «Mazeppa; or, The Wild Horse of the Ukraine: A Romance» (1850). На відміну від класичної поеми, Раймер пише популярний роман, орієнтований на широку аудиторію — поєднуючи пригоди, мелодраму і романтичні елементи.
У центрі твору — добре відомий епізод з життя молодого Мазепи: його кара за любовний зв’язок і прив’язання до дикого коня, що мчить степом. Раймер розгортає цей сюжет у форматі серійної прози: додає пригодницькі елементи, драматичні перипетії та романтичну напругу, щоб залучити масового читача.
Мазепа Раймера — не лише історична постать, а персонаж пригодницького роману, чия мужність, стійкість і інтелект трансформуються у захопливу розповідь. Його образ підкреслює випробування, долю та стихійність життя, не втрачаючи романтичного духу байронівської поеми.
Популярна проза: Rymer робить історію доступною для широкої аудиторії, уникаючи складної філософії чи академізму.
Мелодраматичний ефект: напружені пригоди, емоційна гра героїв, екстремальні ситуації.
Візуальність: увага до динаміки руху коня, природи степу, екстремальних фізичних і психологічних станів героя.
Раймер не створює новий історичний або філософський сенс, як це робили Байрон чи Вольтер. Його роман масифікує легенду, перетворюючи її на культурний феномен, зрозумілий і захопливий для вікторіанського читача. Завдяки Раймеру образ Мазепи виходить за межі академічних кіл і стає частиною популярної культури XIX століття, що дозволило легенді про гетьмана проникати в театр, серіальні видання та інші форми масової розваги.
Для проєкту «КОД МАЗЕПИ» твір Раймера — це джерело пригодницької та емоційної динаміки. Художникам пропонується зосередитися на екстримі, русі, емоційній напрузі та атмосфері степу, а не на офіційному історичному портреті Мазепи. Це шанс перенести легенду у сучасну візуальну мову, зберігаючи драматичність та енергію історії.
📅 КВАРТАЛ II (Квітень – Червень): «КОД МАЗЕПИ. ДРАМА ЧЕСТІ ТА СИЛИ»
Виставка буде сформована з 25 РОБІТ: Червень 2026. Фокус: Мазепа як шляхтич, дипломат та елітарний лідер.
НАРАЗІ ПРИЙОМ ЗАЯВОК ЩЕ НЕ ВІДКРИТО
Візуальна мова: Вертикальні композиції, символізм, контраст темних «нижніх» та золотих «верхніх» тонів. Текстильні елементи, аплікації, тонка лінія, гра фактур (шовк vs сталь)
Що очікуємо: Момент трансформації, перехід від «жертви» до «короля». Естетику аристократизму, внутрішню драму, акцент на деталі.
Сюжетні орієнтири: Образ падіння, що плавно перетікає в інавгурацію. Тінь втомленої людини, що відкидає тінь гетьмана з булавою. Мазепа — європейський дипломат: перо, чорнильниця, лист до короля, але за цим спокоєм відчувається напруга вибору.
Метафора руїн: Мазепа, що стоїть посеред зруйнованого Батурина, але дивиться в майбутнє, будуючи собори.
Руки, що розривають пута — ці пута можуть нагадувати колючий дріт або ланцюги імперії.
Образ честі: Біла рукавиця на тлі задимленого обрію або вишита сорочка, під якою — сталева кіраса.
Метафора «Мережива»: людські долі та державні інтриги, переплетені у складний візерунок.
__________________________
Прямий діалог між століттями, мілітарі-естетику без пафосу, але з глибокою гідністю.
Візуальна мова: Графіка, колаж, «брудні» кольори війни (піксель, хакі, іржа), що прорізаються синім та жовтим.
Сюжетні орієнтири: Дзеркало часів: Сучасний воїн ЗСУ в окопі, а в його відображенні в калюжі чи в прицілі — козак з мазепинкою.
Сучасна зброя (дрони, танки), прикрашена бароковими візерунками або гербом Мазепи.
Привид Батурина на фоні зруйнованих багатоповерхівок Маріуполя чи Бахмута — єдність трагедії та стійкості.
📅 КВАРТАЛ III (Липень – Вересень): «КОД МАЗЕПИ. САКРАЛЬНИЙ СТЕП»
Виставка буде сформована з 25 РОБІТ: Вересень 2026. Фокус: Філософське та духовне осмислення постаті.
НАРАЗІ ПРИЙОМ ЗАЯВОК ЩЕ НЕ ВІДКРИТО
Візуальна мова: Сюрреалізм, деталізація (як у гравюрах), складні орнаменти, гра з перспективою.
Що очікуємо: Інтелектуальну гру, багатошаровість, «візуальний ребус».
Сюжетні орієнтири: Мазепа як архітектор: з його плаща виростають бані українських церков (Мазепинського бароко).
Сюжет про «мандрівний міф»: гетьман у європейських салонах XVIII століття, оточений книгами та картами світу.
Поєднання історичних артефактів (герб «Курч», печатки) з фантастичними образами вічності.
__________________________
Прямий діалог між століттями, мілітарі-естетику без пафосу, але з глибокою гідністю.
Візуальна мова: Графіка, колаж, «брудні» кольори війни (піксель, хакі, іржа), що прорізаються синім та жовтим.
Сюжетні орієнтири: Дзеркало часів: Сучасний воїн ЗСУ в окопі, а в його відображенні в калюжі чи в прицілі — козак з мазепинкою.
Сучасна зброя (дрони, танки), прикрашена бароковими візерунками або гербом Мазепи.
Привид Батурина на фоні зруйнованих багатоповерхівок Маріуполя чи Бахмута — єдність трагедії та стійкості.
📅 КВАРТАЛ IV (Жовтень – Грудень): «КОД МАЗЕПИ. СТАЛЕВИЙ ПУНКТИР»
Підсумкова виставка буде сформована з 50 РОБІТ: Грудень 2026 (Гранд-експозиція). Фокус: Сучасне мазепинство та перемога.
НАРАЗІ ПРИЙОМ ЗАЯВОК ЩЕ НЕ ВІДКРИТО
Прямий діалог між століттями, мілітарі-естетику без пафосу, але з глибокою гідністю.
Візуальна мова: Графіка, колаж, «брудні» кольори війни (піксель, хакі, іржа), що прорізаються синім та жовтим.
Сюжетні орієнтири: Дзеркало часів: Сучасний воїн ЗСУ в окопі, а в його відображенні в калюжі чи в прицілі — козак з мазепинкою.
Сучасна зброя (дрони, танки), прикрашена бароковими візерунками або гербом Мазепи.
Привид Батурина на фоні зруйнованих багатоповерхівок Маріуполя чи Бахмута — єдність трагедії та стійкості.
Для участі у проєкті та подання заявки на кураторський відбір, митці мають дотримуватися наступного алгоритму:
Участь у проєкті розпочинається із заповнення анкети та внесення разового донату на пітримку та розвиток Арт Спільноти Art Fine Nation.
· Сума донату: від 300,00 грн.
· Призначення: Підтримка діяльності спільноти, розвиток культурних ініціатив та промоція українського мистецтва.
· Посилання на оплату: Зробити внесок (WayForPay)
· Зверніть увагу: Скріншот про оплату донату є обов’язковим додатком до реєстраційної форми.
Всі подані заявки проходять професійний кураторський відбір.
Ми оцінюємо відповідність обраній темі (слоту), художній рівень та концептуальну глибину роботи.
· У разі, якщо робота не проходить відбір, сума благодійного донату не повертається, оскільки вона є цільовим внеском на розвиток культурних ініціатив та промоцію українського мистецтва.
Митці, чиї роботи успішно пройшли відбір та допущені до експонування на виставці в межах проєкту «КОД МАЗЕПИ», сплачують організаційний внесок учасника виставки (кожна тематична виставка окремо).
· Спеціальна умова: Сума вже внесеного раніше донату (300 грн) зараховується як частина організаційного внеску.
· Таким чином, фінальна сума доплати за участь у виставці буде зменшена на розмір вашого донату.
Така механіка дозволяє нам:
1. Відсіяти несерйозні заявки: Ми працюємо лише з тими, хто справді зацікавлений у темі та розвитку культурних ініціатив та промоції українського мистецтва.
2. Підтримати Art Fine Nation: Навіть якщо робота не потрапляє в експозицію, автор робить внесок у спільну справу популяризації української культури.
